Читати книгу - "Таємниця Еванжеліни, Олеся Лис"

— Між нами, Ево, була домовленість, — граф підкреслено розслаблено відкидається на спинку крісла. — І ти її не виконала. — Не могла я такого зробити, — впевнено заявляю. — Мала бути якась причина. Похитує головою, зневажливо кривить губи в посмішці. — Але зробила. Ми мали взаємовигідну угоду, від якої кожен отримував те, що хотів. Ти в останню мить все переграла. Мабуть, пропозиція маркіза видалась більш привабливою… Карі очі хижо спалахують. Повільно хитаю головою. Щось всередині обривається, боляче тисне в серці. Воно не хоче вірити, що вся турбота й ласка була не мені, не для мене, а для дару, що маю, що можна використати для власного зиску. Наївна дурепа просто змінила одну клітку на іншу. Видихаю, намагаючись заспокоїти бурливі емоції, і безбарвним голосом питаю: – То що я обіцяла?