Читати книгу - "Кохання , Дімич "

Привіт, Вікуся, де ти пропала? — Та мала деякі справи по роботі, а що, ти вже скучив? — Дуже, — відказав юнак і взявся обіймати дівчину. — Як ти чудово пахнеш... цей запах твого волосся... він зводить мене з розуму. — То я сьогодні зранку голову помила квітковим шампунем із екстрактом троянди, — посміхнувшись, сказала Віка. — Ай, ти квіточка моя, як завжди щось скажеш! — Кохаю тебе, моя маленька. Давай свій ротик... На, тримай! — поцілувавши Олексія, сказала дівчина, а він навіть не збирався її відпускати. Вчепився своїми вустами, як п’явка, і цілував так довго, що вона мало не почала задихатися від нестачі кисню. — Все, Льошо, відпусти, ти мене з’їсиш так! — Я такий голодний, коли бачу тебе.