Читати книгу - "Заборонений плід, Tetiana Bila"

Заборонений плід

Пролог

- Що ж... Знайомтеся. Ця дівчина - ваш новий командир. - на капітанському містку сивий чоловік оголошував новину, яка усіх приголомшила. - Шошанна Зоря. Навіть прізвище відповідає тому, чим займається ця молода особа. Прошу любити та слухатися її. Я поки що буду поруч, щоб передати свої знання та досвід, але, думаю, капітан Шошанна гідно замінить мене на цій посаді. Я давно хотів розпрощатися зі справою свого життя, бо здоров'я вносить свої корективи у будь-які плани. Ви ж знаєте, що я пережив рак, з яким боровся багато років. Мені треба й далі підтримувати себе, для цього потрібен такий дорогоцінний час. А в мене його залишилося не так багато. Отже, не будемо про погане. Дивіться, який тепер гарний буде у вас капітан. Не те, що я, старий дідуган. Шошанна - жінка, в якій об'єдналися краса та розум, наполегливість та м'якість. Ставте свої запитання. Кого що хвилює на цей час?

- Назаре Івановичу! Коли ви нас остаточно покинете? - запитав хтось з підлеглих.

- Думаю, шістьох місяців буде достатньо. І якраз ви встигнете у нову заплановану подорож з новим капітаном. - відповів Назар Іванович.

1

Отже, у нас не космічна фантастика, а космічне фентезі, яке ми починаємо просто зараз…

- Штучний інтелект зафіксував одну планету, яку, на моє глибоке здивування, ми раніше не помічали, хоча я особисто два рази сканувала космічний простір.

- Шошанно, не переймайся, може Макс просто втомився?

- Ігорю, щоб штучний інтелект колись втомлювався… Це нонсенс, - заперечила Шошанна.

- Не сприймай усе так прямо, дослівно по буквах. Я мав на увазі, що відбувся якийсь тимчасовий збій, - пояснив Ігор. - Він все одно не впливає на нашу експедицію.

- Це більше схоже на подорож із пошуком цікавого. Ти ж пам’ятаєш: нам дозволили, коли щось помітим цікавого, трохи змінювати маршрут? Я хочу перевірити, що там…

- Шошанно, не треба. Я намагаюся просканувати поверхню цієї планети, яку ти знайшла, але ніяк не виходить… Ніби сама планета чинить опір. Планета має якийсь екран… Ти ж не знаєш, хто відповідає за це космічне тіло. Той, хто володіє, напевне не хоче, щоб ми бачили цю планети наскрізь та й взагалі, думаю, не бажав, щоб знали про її існування. Може тому раніше наше скакування не допомогло побачити її. Що це… Вона зникає з радарів…

- Так. Тому ми повинні спуститися на поверхню, поки ще уловлюємо координати її розміщення.

- Шошанно! Це небезпечно! Я проти! Ти ризикуєш всією командою! Ти відповідаєш не лише за себе!

- Ти лише мій зам. Остаточне рішення приймаю я. Згідно протоколу.

- Але я можу скликати комісію, щоб тимчасово тебе усунути з твоєї посади, - пригрозив Ігор.

- Поки ти це зробиш… з урахуванням всіх пунктів протоколу, ми вже встигнемо приземлитися на цю загадкову… красуню. Мені, Ігорю, неприємно, що ти мені погрожував, але я нічого поганого не роблю: подивимося одним оком на новий світ та повернемося до своєї роботи. Невже тобі не цікаво, що там?

- Я добре знаю історії про таку невинну цікавість, які закінчувалися трагічно.

- Все буде добре. Обіцяю.

- Це непрофесіонально. І небезпечно. Взагалі серьезно. Шошанно, подумай…

- Пізно.

- Що ми робимо? - Ігор відчув зміну курсу космічного корабля.

- Ми повернули до цієї… прозорої планети, щоб зробити посадку! - радісно констатувала Шошанно.

- Сподіваюся, все буде добре.

- Авжеж, буде. А ще занадто цікаво. Бо мені набридло через прозорі стіни бачити лише чорний Всесвіт. Збирай речі. Ми вирушаємо на поверхню.

Шошанна заблокувала Макса, щоб ніхто не міг змінити кінцевих координат.

- Дівчинко, я напишу на тебе рапорт, коли ми повернемося.

- Спочатку треба повернутися, а поки що нас чекає купа занадто цікавого невідомого та загадкового.

Дівчина побігла з капінанского містка, щоб першої вискочити на поверхню.

- Треба тебе тут залишити, а самим полетіти далі… - шепітом проговорив Ігор.

2

Шошанна, заздалегідь перевіривши простір та поверхню планети на безпеку й умови, придатні для людського організму, разом зі своєю мобільною командою вирушила на поверхню.

Захисний костюм був тримав максимальний захист.

- Я спробую вимкнути штучність свого костюма, бо повторна перевірка знов підтверджує, що тут такі ж самі умови, як і на Землі, - Шошанна першою вимкнула захист костюма, від чого прозорий шлем зник, а рукавиці візуально розчинилися. - Тут добре. Не бійтеся. Я дихаю на повні груди цим повітрям.

Члени команди не ризикнули, тому залишилися при захисті.

- Як знаєте. Пішли досліджувати, - Шошанна повела за собою, вивчаючи усе, що потраплялося на шляху.

А це були лише прозора поверхня та прозорі речі навкруги, які приймали свій об’єм тільки тоді, коли до них наближалися. Ще були видимими, коли люди проходили повз них, а потім все зникало, коли гості віддалилися.

Чи дійсно вони гості?

Хто їх кликав сюди?

Члени команди почали вловлювати у свої навушники команди Ігоря, тому поступово уповільнювалися.

Відстань між Шошанною та іншими членами мобільної команди збільшувалася.

Шошанна раптово почала бачити силуети скляного парку перед собою, який ставав чіткішим, коли до нього дівчина все ближче наближалася.

Інші люди вже зупинилися та поступово, не роблячи зайвого шороху, розвернулися, повертаючись до космічного корабля.

Шошанна забула про обережність та про інших.

Її вела лише цікавість.

Ніби гипноз оволодів усім розумом Шошанни.

Дівчина йшла та вийшла на самісінькій центр скляного парку.

І знов це!

Раптовість та раптова поява ще чогось.

Але на цей раз вимальовувалася яблуня.

Шошанна пішла до дерева.

Чим ближче вона підходила, тим чіткіше ставала яблуня.

Ось вона: справжня яблуня з правжніми червоними яблуками.