Читати книгу - "Заборонений плід, Tetiana Bila"

Шошанна зірвала одне таке яблуко навіть разом з гілкою, якось необережно чи схвильовано, тому акуратно не вийшло.

- Разом з гілкою, щоб виростити подібну рослину у себе вдома… - промовила Шошанна.

Що ж… зірвала…

І… надкусила.

Але Шошанна не помічала, що в момент зривання яблука оточуючий світ мутнів.

Також не помічала, що корабель стартував та піднімався вгору подалі від скляної поверхні.

Але, коли Шошанна ще й надкусила цей заборонений плід, то усе навкруги потемніло та закрутилося.

Вітер штовхав дівчину у різні сторони, але вона не розуміла, куди падає.

Чому заборонений плід?

Бо вона не питала дозволу на нього.

А потім почула голос з усіх сторін: “Ти взяла без дозволу цей заборонений плід та, не розуміючи, що на ньому тримається рівновага всього Всесвіту, зірвала його разом з гілкою, щоб виростити подібну рослину у себе вдома! Ти заслуговуєш на покарання!

3

Для Шоганни підготують щось більш страшне та драматичне, примусять повертати цей баланс…

- Я… я… я не знала… Я виправлю… я повертаю Вам це яблуко! - заридала Шошанна.

- Вже не потрібно. Дивись: у Всесвіті настав хаос. І все через тебе. Твій корабель так і не зміг відірватися від нашої перлини Всесвіту. Він застиг разом з усіма, хто на борту.

- Звідки ви знаєте? Хто це говорить? - запитала відчайдушно Шошанна.

- Це говорить твій внутрішній голос, який і визначає твою провину. Ти сама визначаєш, у чому ти винна. І сама вирішуєш, що тобі робити, щоб повернути баланс.

- Отже, це лише плід моєї уяви - і нічого не відбулося. Я просто отруїлася повітрям з чужої планети і у мене галюцинації, які пройдуть чи… ні. Я, мабуть, помираю. Це мій мозок помирає, створюючи усі ці дивні образи та генеруючи такі дивні думки. Все! Не буду більше ні про що думати! Я краще посплю… Бо в мене немає більше сил.

- Перед тим, як ти заснеш вічним сном, зрозумій, ЩО ти повинна зробити, щоб зуміти спокутувати провину.

- Невже це мій розум усе це говорить сам до себе? - здивувалася Шошанна.

Але темрява почала розсіюватися, замінюючись прозорою порожнечею.

У цій невідомості та без орієнтирів у просторі Шошанна пішла, слідуючи внутрішньому відчуттю, але не відчуваючи жодних рухів.

Дівчина дійшла до якогось невидимого простору, ніби пливучи у порожнечі, та встала, розкинувши руки.

В одній руці Шошанна тримала гілку з надкушеним яблуком.

Несподівано дівчина почала перетворюватися на дерево, стаючи тим самим деревом, з якого вона зірвала гілку з яблуком.

І застикла.

Це тепер була та сама яблуня, але яка зробилася зі Шошанни.

Тепер і порожнеча зщезла.

Тепер було зрозуміло, що ця яблуня росте прямо в центрі скляного парка, а парк - на скляній поверхні.

Знову корабель потягнуло у напрямку відкритого простору подалі від цієї скляної прозорої планети, яку не фіксують, чомусь, сканери.

Але одній дівчині пощастило… чи… навпаки… ні… відслідкувати її та побачити на власні очі.

- Не можна було залишати Шошанну одну на цій планеті. Ми поганну поступили з дівчиною, - заявив один з учасників експедиції. - Треба повернутися за нею.

- Але ж вам теж набридла її постійна необережність та самовпевненість на основі повноважень, коли вона ні до кого не прислухається та постійно все робить по-своєму, ризикуючи як нами, так і кораблем, - пояснив Ігор.

- Треба її забрати звідси. Арештуємо за перевищення повноважень та вчинення ризиків для всієї команди та кораблю. Є такий пункт у протоколі. Й не прийдеться розігрувати нещасний випадок зі загубленням. Пункт 5.49.

- Так. Дійсно. Може це нам підходить. Тоді повертаємося за дівчиною. - повідомив заступник.

- Але де планета? Її не фіксує жодний дистанційний зонд.

- Пошукай краще, щоб я не жив до кінця днів з цією провиною.

- Але планети не видно. Ми не можемо повертатися всліпу, бо ми тоді вріжемося у космічне тіло та усі загинемо.

- Тоді повертаємося до свого курсу й продовжуємо нашу експедицію.

Епілог

Чи може фантастика існувати в одній книзі з фентезі?

Чи фентезі з фантастикою?

Кінець