Читати книгу - "Темний кут, Іржі Вінк"

Передмова.

               На вколо було темно, Оленка, дрімаючи, лежала на ліжку періодично відкриваючи очі упираючись поглядом на стелю. Голова розколювалася від болю, знову почалася мігрень. Дівчина вже не розплющуючи очей, запустила руку в шухляду, що стояла біля узголів'я, і намацала знеболювальне. Потрібно спускатися вниз за водою… - Промайнуло в її голові. Ноги гули від болю, після найважчого дня в інституті вона ганяла містом розвозячи замовлення косметики. Робота кур'єром сама собою має на увазі важкі ноги і виснажений стан наприкінці дня, а тут ще й як на зло купа замовлень впала на голову студентки. Так це, звичайно, добре позначиться на зарплаті, але день в універі був не менш вимотуючим і тому це вже все здавалося більше схожим на тортури. Спочатку, їй здалося, що не доживе до ночі, але вже в ліжку і в стані не рухливості лежить на спині. І до всього на додачу ще й мігрень знову далася взнаки.

               Раптом ніби щось спалахнуло, освітивши кімнату яскраво зеленим світлом. Дівчина піднялася, позадкувала назад до стінки, сіла п'ятою точкою на подушку і зрозуміла, що в кімнаті вже темно. Ну от уже й галюцинації почалися, треба зав'язувати з цим кур'єрством, бо так і до психіатрії не далеко. – думала Оленка. Вона ніби заспокоїлася і почала знову вкладатися в ліжко, як раптом почула шепіт. Наростаючі голоси, що шепотіли, плавно перетворювалися на нав'язливий звук. У кімнаті стало галасно. Голова, яка і без того розколювалася, тепер почала просто тріщати, здавалося ось ось розколитися як горіх. Оленка не розуміла, що відбувається, від страху дівчинка почала дивитися навкруги , нервово обертаючи головою. Раптом її погляд зупинився на темному кутку біля ліжка, за шухлядою біля узголів'я. Кут був схожий на темну безодню прямо в кімнаті. Він був не просто темним, а ніби темрява, що вела в невідоме «нікуди». Здавалося, що там, щось ворушиться, довго дивлячись на кут біля ліжка, наче заворожена, Оленка вже почала малювати в голові картинки, уявляючи, що звідти може з'явитися. Набравшись сміливості, дівчина розкрила ковдру, злізла зі свого ложа і хотіла вже підійти до кута подивитися, що там.

           Але ледве встигнувши ступити напів, босою ногою, як побачила, що звідти ледь видніється довга кістлява рука, на пальцях якої були гострі пазурі. Вона ніби виринала з темної прірви і тяглася до ліжка, на якому знаходилася дівчина. Руку з кожним її наближенням ставало чіткіше видно, і вже досить чіткі кісточки з довгими нігтями на тонких але потужних пальцях наближалися до неї. Оленка злякалася, заскочила назад на ліжко і заплющила очі. Їй хотілося кричати голосно…. Але голос ніби покинув її і кожна спроба повернути його закінчувалася невдачею. Голоси не зникали, а навпаки ставали все голосніше і голосніше, тим самим тиснули на її голову, що розколювалася від болю. Дівчина знову розплющила очі і побачила, що рука все ще тягнеться до неї, тільки тепер ще й горіли маленькі яскраво-зелені вогники. – «Напевно, це очі, істоти, які там сидять». – думала залякана студентка. Незрозумілі голоси ставали дедалі голоснішими. Тепер вони ніби заманювали її до істоти, у безодню, в темряву, що виходить із кута. Істота, що вийшла звідти, наближалася все ближче, а кістлява рука тяглася до шиї дівчини, щоб впитися в горло довгими кігтями. Оленка впала в ступор викликаний шоком від того, що відбувається, вона дивилася на кут, на істоту, яка вилизала з темного кута, а голоси наче манили її в темну безодню, з якої з'являлося це щось...

***

             Іванко боявся цього моменту як ніколи, коли почне вечоріти, а його батьки підуть на презентацію. Маленький біловолосий хлопчик років з восьми цього вечора лякався залишатися один. Його батьки зазвичай у суботній вечір йшли на презентацію, яку влаштовувала фірма його батька. Відколи батька перевели на цю фірму, Хлопчик перестав любити суботні вечори, він став їх просто ненавидіти. Адже колись він їх дуже любив, колись навіть чекав суботні вечори з нетерпінням, тоді коли вони всією родиною по суботніх вечорах, брали на перегляд  який-небудь фільм, сідали біля телевізора, їли поп корн, загалом, весело та цікаво проводили час. Але тепер все зовсім нетак. Батька перевели в інше місто на іншу фірму, родина переїхала не одразу, а лише тоді, коли він нормально облаштувався, купив будинок. Будинок, звичайно, не великий, але доглянутий і теплий, загалом, для родини з трьох чоловік якраз підходив. Іванко оселився на другому поверсі, вікно з його спальні виходило просто надвір. Йому одразу сподобалася ця кімната, можна було сидіти біля вікна і спостерігати за хлопцями, що проїжджали на велосипедах, хлопчику подобалося саме спостерігати, як катаються інші, сам з небажанням сідав на велосипед. Швидше за все, бо мати йому заборонила всі ці велосипеди, ролики та скейти, ну а Іванко слухняна дитинаяка все виконує, те що мати скаже. Це було пов'язано з дитинством його матері, хлопчик звісно не розумів самого приводу, та й для нього це було не так важливо, взагалі вона боїться з дитинства цього всього ось і забороняє сину кататися. Ну, ось коли родина знову зібралася докупи, все стало на свої місця, знову стали жити як раніше, ну майже як раніше.

            Лише суботні вечори так і не поновилися. Вони припинилися і припинилися вже назавжди, ці суботні презентації забрали спочатку батька, звісно мама з Іванком ще намагалися відновити традицію, а потім йому взагалі довелося залишатися одному суботнього вечора. Мати почала влаштовувати скандали батькові за ці презентації і для відновлення миру в родині, батько став брати її із собою. Ну, а хлопчикові нічого не залишалося робити, як залишатися одному в суботні вечори. Батьки брали для нього фільми для перегляду, готували попкорн, а потім вирушали на презентацію, але це було вже не те, адже головне було провести вечір із батьками. Він дуже боявся цього, щоразу, коли його батьки йдуть і залишають його одного, одного в цьому будинку, але сьогодні страшно було якось по-особливому. Він відчував, що сьогодні будить все не так, як завжди, все будить набагато гірше, можливо навіть все закінчитися.