Читати книгу - "Карта осінніх пригод, Коля Козак"

**Глава 1: Скучні канікули**

Літо розгорнулося на повну, але Мирон і Соломія сиділи вдома, нудьгуючи. Вікна були розплющені навстіж, пропускаючи тепле повітря, яке несло з собою аромат квітів і свіжоскошеної трави. Але навіть ця приємність не могла розвіяти їхню скуку. Школа закінчилася, друзі роз’їхалися, і здавалося, що ці канікули будуть найнуднішими в їхньому житті.

Мирон лежав на дивані, підкидаючи м’ячик у стелю, а Соломія, його молодша сестра, сиділа на підлозі, малюючи щось у своєму блокноті. Вона була завжди більш терплячою, але навіть їй набридло сидіти вдома.

— Ну, і що ми будемо робити? — зітхнув Мирон, ловлячи м’ячик. — Якщо ще один день просто так пройде, я зійду з розуму.

Соломія підняла голову, її очі блиснули цікавістю.

— А пам’ятаєш той заброшений будинок біля школи? — сказала вона, закриваючи блокнот. — Ми ж давно хотіли його оглянути. Може, спробуємо сьогодні?

Мирон сів, зацікавлений. Заброшений будинок біля школи був місцем, про яке ходило багато легенд. Хтось казав, що там колись жив старий мисливець, інші розповідали, що будинок був проклятий. Але ніхто з дітей насправді не наважувався зайти всередину.

— Ти серйозно? — спитав він, піднімаючи брови. — А якщо там щось небезпечне?

— Ну, а що може бути небезпечного? — Соломія посміхнулася. — Ми просто заглянемо всередину. Хіба не цікаво?

Мирон задумався. З одного боку, це було ризиковано, але з іншого — нарешті щось цікаве. Він кивнув.

— Гаразд, але тільки обіцяй, що нікому не розповіси. Якщо батьки дізнаються, нам обом буде кінець.

Соломія радісно схопила свій блокнот і встала.

— Обіцяю! Давай швидше збиратися, поки ще день.

Мирон і Соломія почали готуватися до своєї маленької пригоди. Вони взяли ліхтарик, трохи їжі, воду і навіть старий компас, який знайшли в шафі. Хто знає, що їх чекає в тому будинку? Але одне вони знали точно: ці канікули вже не будуть нудними.