Читати книжки он-лайн » Наукова фантастика » Шляхетна смерть, Данило Чикиш

Читати книгу - "Шляхетна смерть, Данило Чикиш"

6
0
В повній версії книги "Шляхетна смерть" від автора Данило Чикиш, яка відноситься до жанру "Наукова фантастика", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Шляхетна смерть, Данило Чикиш» від автора - Данило Чикиш, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Наукова фантастика" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Шляхетна смерть, Данило Чикиш" з друзями в соціальних мережах: 
Він – професіонал своєї справи, який звик вирішувати проблеми швидко та ефективно. Але коли йому доручають охороняти впертого сенатора, який відмовляється дотримуватись заходів безпеки, гра у виживання стає ще більш напруженою. Політичні інтриги, змови, таємні загрози – у цьому світі не можна довіряти нікому.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4
Перейти на сторінку:
Шляхетна смерть (Сем Стоун, Терра-Нова, 2527)

Опівдні. Прекрасний літній день. Коридори та кабінети адміністрації порожні. Лише у приймальні сенатора Келлога яблуку нема де впасти. Щойно я увійшов до кімнати, розмови моментально замовкли. Хтось демонстративно відвернувся, щоб не дивитись у мій бік, хтось навпаки – став із неприхованим інтересом мене розглядати. По всьому було видно , що присутні тут дрібні та середні чинуші не щодня бачать солдата у повній викладці.

— Сенатор зайнятий! — прописклявив гарненький секретар, перегороджуючи мені шлях, коли я підійшов до дверей кабінету. «Сенатор точно гей..,» — промайнуло в моїй голові дивлячись на напомажені губи та наманікюрені пальці його особистого помічника.

— Мені. Треба . — гукнув я. Секретар зіщулився, але не відійшов. Довелося гранично акуратно, щоб не зламати, відсунути його убік.

У кабінеті сенатора панувала напівтемрява. Жоден промінчик сонця не міг проникнути крізь наглухо задерті бронеставні. Сенатор ходив туди-сюди по кабінету і розмовляв з кимось на підвищених тонах по комунікатору, активно при цьому жестикулюючи.

— Чого тобі, Стоуне? — суворо запитав сенатор, побачивши мене на порозі, а за мить знову звернувся до комунікатора. — Стривай, я передзвоню через п'ять хвилин.

— Вам чи зовсім жити набридло? — Почав я без прелюдій, — Чим Ви керувалися, обираючи місце для п'ятничного виступу?!

— Стоуне, хто тобі давав право так зі мною говорити?! — обурився сенатор.

— Той, хто дав наказ охороняти Ваше тіло, сенаторе, — відповів я.

Поки сенатор висловлював свою думку про мене та мого наймача, я під'єднав свій комінікатор до голопроектора на стелі кабінету та вивів схему одного з міських районів.

— Все, пару спустили? — Поцікавився я, коли сенатор замовк і сів за свій стіл, почавши свердлити мене поглядом.

— Значить дивіться сюди… — почав я тикати пальцем у схему — Гірше місця для проведення заходу, ніж цей парк на всій планеті не знайти. Двадцять сім висотних будівель у радіусі двох кілометрів, плюс ці підземні комунікації старого міста, плюс вузькі вулички на яких дві машини не розминуться… Нам знадобиться полк щоб узяти це все під контроль.

— Це не обговорюється! — відрізав сенатор, склавши руки на грудях, — Меморіальний парк сьомого легіону має символічне значення для мого електорату і весь мій виступ не матиме сенсу, якщо проводити його не там.

— А виступ матиме сенс якщо снайпер Вам голову знесе, як тільки Ви підніметесь сходами?

Сказавши це я дістав з поясного підсумку кілька розплющених шматочків металу і кинув сенатору на стіл.

— Виколупали вчора з обшивки Вашого лімузина. Чотирнадцять із половиною міліметрів. Добре , що ми нещодавно в машині броню посилили, а то розплескали б Ви свої мізки по всьому салону.

Сенатор трохи змінився в обличчі. Взявши один із шматочків, він почав задумливо крутити його в руках. Буквально за хвилину лід знову скував його обличчя.

— Ми повинні дотримуватися плану, — сказав він, — Вам виділять стільки людей скільки Ви попросите.

— Може тоді встановимо під сценою генератор бар'єру?

Сенатор тікав кулаком по столу і схопився на ноги.

— Ні! Я не показуватиму свого страху перед терористами! У мене є зобов'язання перед моїм народом я і не піду на компроміс навіть перед Армагеддоном! Якщо мені й судилося загинути, то з гордо піднятою головою, як і належить благородному чоловікові.

«Шляхетна смерть?! До чого ж упертий кретин !» - крикнув я всередині своєї голови.

– Добре, сенаторе, зробимо все як Ви хочете , — цідив я крізь зуби, — Документ на підпис буде завтра вранці на Вашому столі.

Я вклонився.

Того ж вечора. 

— Ну і на який біса ти нас зібрав? — суворо запитав чоловік у кітелі.

— Знайшов у підвалі більярд, і вирішив, що ви будете не проти скласти мені компанію, — відповів я.

— Ммм, чотири спальні, більярд, джакузі... Щоб ти знав, цей будинок у списку особистих апартаментів сенатора, — єхидно зауважив чоловік у костюмі.

— Хм, а тут є вино з особистих льохів імператора? — поцікавився хлопець у цивільному.

Задумавшись, що сказати далі, я обвів присутніх поглядом.

Генерал імперської гвардії. Завжди при параді. Великий любитель маршів та гімнів. Саме на цій людині лежить відповідальність забезпечувати охайний зовнішній вигляд імперських збройних сил в очах громадськості, а заразом охороняти важливі державні об'єкти.

Перший радник сенатора. Такому палець у рот не клади. Майстерний психолог, провокатор та маніпулятор. Він допомагає сенатору не потонути в болоті палацових інтриг, вірніше плете інтриги замість нього.

Голова таємної поліції. Очі та вуха імператора. Середньостатистична статура, середньостатистичне обличчя і метушливий, як у щура, погляд. Цікаво по скількох головах він пройшовся, щоб в такому віці дослужитися до свого посту.

Останній напад наштовхнув мене на цілком очевидну, загалом, річ – хтось зливав інформацію терористам. І лише ці троє, крім мене і самого сенатора, мали у своєму розпорядженні необхідні терористам відомості.

— Загалом у мене ніяк не йде з голови позавчорашній напад, — почав було я, але на мить відволікся, — Генерале, як найстаршому Вам бити першим.

— Мої люди другий день колупають те, що залишилося від снайпера, поки нічого цікавого не знайшли, — повідомив цивільний.

— Ні, я про інше подумав. Ви ж бачили яке у нападників було спорядження?

— А ти тут взагалі не за тим, щоб думати, а щоб своєю тушею сенатора від куль затуляти, — хитро зауважив радник.

— Так... Гвинтівки у них були що треба. От якби у моїх хлопців дванадцять років тому були такі гвинтівки... — на секунду поринув у спогади генерал, ударивши нарешті по кулі.

— Ось Ви мені, раднику, і поясніть, де по-вашому терористи взяли нове військове озброєння.

— Теж мені загадка... — хмикнув радник, ретельно прицілюючись києм, — Новатек продає зброю і правим і лівим. Ти хоч знаєш, чому все почалося?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шляхетна смерть, Данило Чикиш», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шляхетна смерть, Данило Чикиш"