Читати книгу - "Коли музика замовкає, Axolotl"

Величезний зал для репетицій, освітлений яскравими лампами, здавався порожнім, хоча вже за кілька хвилин тут закипить робота. Дзеркала вздовж стін відбивали рухи Алісії, яка швидко заходила в приміщення, тримаючи в руках планшет із нотатками. Вона пробіглася поглядом по сцені, вдихнула знайомий запах лакованої дерев'яної підлоги та мимоволі посміхнулася.

— Ти знову у своїй стихії, — пробурчала Камілла, ледве встигаючи за нею. Вона склала руки на грудях і хитро примружилася. — Але, може, варто бодай інколи думати не тільки про роботу?

Алісія скосила на неї очі й покрутила головою.

— Кам, ми тут не для філософських роздумів. Я маю розробити хореографію, а це потребує повної концентрації.

— О, повір мені, я це знаю. Але, може, ти хоча б поцікавишся, хто продюсує цей проєкт?

Алісія на секунду зупинилася, задумавшись. Дійсно, їй дали основні деталі постановки, але вона ще не дізналася, хто буде головним продюсером. Ну, нічого. Це не має значення. Вони все одно працюватимуть суто професійно.

— Усе, що мені потрібно знати, — це яка концепція у проєкту, хто виконавці та скільки в нас часу, — відповіла вона й глянула на Каміллу поверх планшета. — Я тут не для інтриг.

Камілла лише загадково усміхнулася.

— Як скажеш.

Тим часом у зал нарешті почали заходити інші учасники. Танцюристи розминалися, асистенти перевіряли обладнання, а в центрі кімнати нервово ходив Даміан — головна зірка шоу. Він нервово махав руками, з кимось активно переписувався в телефоні й здавався абсолютно незадоволеним усім, що відбувається.

— Це катастрофа! — різко заявив він, коли нарешті помітив Алісію.

Вона підняла одну брову.

— Ми ще навіть не почали, а ти вже готуєшся до трагедії?

— Ти не розумієш! — Даміан зробив широкий жест, мало не збивши асистента, який проходив повз. — У нас нова постановка, нова команда, новий стиль! А якщо це не спрацює? А якщо ми провалимося? А якщо цей новий продюсер не розуміє мого бачення?!

Камілла закотила очі.

— Відчуваю, що сьогодні нам треба багато кави.

Алісія глибоко вдихнула і опустила планшет.

— Даміане, заспокойся. Ми тут, щоб зробити шоу крутим. І я обіцяю — я не дозволю, щоб щось пішло не так.

— Ти так кажеш, наче контролюєш усе на світі, — пробурчав він, але трохи розслабився.

Алісія ледь помітно усміхнулася.

— Ну, майже.

Перед початком наради до залу зайшли організатори. Вони переглянули всі матеріали, поділилися оновленнями та, зрештою, дійшли до найважливішого.

— Успіх цього проєкту залежить від злагодженої роботи всіх команд, — почав один із продюсерів. — Тому хореограф і головний музичний продюсер мусять тісно співпрацювати. Ми хочемо, щоб ви створили щось по-справжньому унікальне.

Алісія кивнула.

— Не проблема. А хто музичний продюсер?

Продюсер усміхнувся і озирнувся на вхідні двері залу.

— О, ось він якраз прийшов.

Двері відчинилися, і Алісія відчула, як у неї перехоплює подих.

Тому що на порозі стояв Габріель.

Її Габріель.

Той, кого вона не бачила п’ять років.

Той, хто колись був її всесвітом… і тим, кого вона залишила позаду.

Він теж помітив її.

І в його очах було щось схоже на шок.

Зал завмер на кілька секунд.

Алісія відчула, як у неї всередині все стислося. У голові мимоволі промайнули фрагменти спогадів: сміх, спільні ночі, суперечки, обійми, поцілунки... а потім — біль, відчай і те, як вона пішла, не озираючись.

Габріель теж завмер. Його карі очі повільно обвели зал, затримуючись на Алісії. Вона побачила, як напружилась його щелепа. Він явно не очікував зустріти її тут.

— От халепа… — тихо прошепотіла Камілла, притискаючи долоню до чола.

Лукас, який стояв поруч із Габріелем, ледь стримав сміх. Він нахилився ближче до друга й тихо пробурмотів:

— Ось це доля, бро.

Габріель навіть не кліпнув.

Тим часом тиша в залі почала здаватися надто гнітючою. Даміан, не розуміючи, чому всі раптом завмерли, вирішив узяти ініціативу у свої руки.

— Ооо, бачу, що ми тут граємо в мовчанку! Ну що ж, дозвольте мені представити нашого нового продюсера! — урочисто заявив він, широко розвівши руки. — Це легендарний Габріель Рівера, людина, яка знає все про музику, хіти і… схоже, щось ще, бо всі чомусь дивляться на нього, як на привида.

Алісія зібрала всю свою силу волі й глибоко вдихнула. Вона професіоналка. Їй потрібно представити концепцію і продовжити роботу, а не повертатися у минуле.

Вона випрямилася, кивнула Габріелю й спокійно сказала:

— Рада бачити вас у нашій команді, містере Рівера.

Він ледь помітно зсунув брови.

— І я радий. Пані Вега.

Камілла, почувши цю офіційну форму звертання, тільки закотила очі.

— Так, так, зупинимо цю дивну гру в "ви" та "пані", поки в залі ще є кисень, — пробурчала вона.

Даміан схрестив руки на грудях, дивлячись то на одного, то на іншу.

— Ви що, знайомі?

Алісія обернулася до нього й спокійно відповіла:

— Колись працювали разом.

Габріель, який уже трохи оговтався від шоку, ледь усміхнувся.

— Можна й так сказати.

Лукас усміхнувся ще ширше.

Алісія слухала, як обговорювали деталі постановки, але слова лунали глухо, ніби вона перебувала під водою. Її пальці міцно стискали планшет, а думки безконтрольно відкотилися на п’ять років назад...

***

Гарячий літній вечір. Залита світлом тераса, музика гримить з колонок, сміх і дзвін келихів змішуються в хаотичний шум.

Алісія йшла крізь натовп випускників, намагаючись знайти Габріеля. Він зник майже одразу після привітань, і вона хотіла провести з ним цей вечір. Це був їхній особливий день. Вони разом пройшли через стільки всього: нескінченні ночі репетицій, невдачі, перемоги, мрії…

Вона знайшла його поглядом біля сцени. Він усміхався, схилившись ближче до якоїсь дівчини з їхнього курсу, здається, Софії. Алісія вже хотіла підійти, коли Софія несподівано взяла Габріеля за обличчя і поцілувала.