Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"

Стамбул зустрічав Евсун своєю неповторною атмосферою. Вона прилетіла з Англії на два тижні, і хоча ці два тижні мали бути короткими, її серце вже тягнулося до рідних. Місто з його шумними вулицями і звуками не було їй чуже, але відчуття повернення додому завжди залишалося особливим. Присутність знайомих облич, навіть після тривалого часу, робила Стамбул рідним і близьким.

Аеропорт був переповнений людьми, але, коли Евсун вийшла з пасажирського терміналу, її погляд одразу знайшов Селіма. Його усмішка була такою ж теплою і щирою, як і багато років тому, коли вони були ще дітьми. Евсун не могла не відчути приємного хвилювання.

— Селім? — усміхнулася вона, підходячи до нього, і обійняла, наче вони не розлучалися на довгі роки.

— Вітаю, пані Евсун, — відповів він, посміхаючись ще більше. — Як ви?

— Добре, а ти? — запитала вона.

— Все гаразд. Потрібен був заробіток, тому я став водієм, — відповів Селім. Він був з дитинства закоханий в Евсун, але це залишалося для неї невідомим. Всі ці роки він залишався для неї другом, одним із найближчих людей.

— Ти ж знаєш, якщо що, я завжди поруч, — сказала Евсун, сідаючи до нього в машину. Вона завжди відчувала в ньому підтримку, навіть якщо між ними були роки розлуки.

По дорозі до дому, Евсун не могла не помітити змін у місті — нові будівлі, зміни в традиціях, але все ще зберігалася та сама духмяна атмосфера, яку вона любила.

Коли вони нарешті приїхали додому, на подвір’ї її вже чекали рідні. Дживан, її батько, з посмішкою розпростер руки. Він обняв доньку так, як обіймають тільки найдорожчих людей, його обличчя було сповнене радості.

— Моя радість, як ти? — запитав Дживан, піднімаючи її обличчя до своїх очей.

— Все гаразд, — відповіла Евсун, обіймаючи його.

Мама, Айше, стояла поруч. Вона була вагітна, і це надавало їй додаткової краси та світла. Айше обійняла свою доньку, тепло і лагідно, як тільки мати може обіймати свою дитину.

— Моя Евсун, — сказала вона з ніжністю в голосі.

— Мамо, — відповіла Евсун, обіймаючи її, і відчуваючи, як серце розцвітає від тепла, яке вона отримала від рідних.

Згодом до них підійшов її брат Левент.

— Вітаю! Дуже радий бачити! — сказав він з посмішкою.

— Я так скучала, — сказала Евсун, обіймаючи його.

Левент був єдиним братом Евсун, і хоча між ними були свої маленькі конфлікти, вони завжди були близькими.

Але поряд з рідними з’явились і ті, з ким їй доводилося ділити свою сім’ю. Зведені брати Арда, Ерен і Омер. Вони не любили Евсун так, як рідних братів і сестер, але все ж вітали її.

— Вітаємо, — сказав Арда, як завжди холодно.

— Дякую, дуже рада вас бачити, — відповіла Евсун, обіймаючи їх, хоч і з певною дистанцією. У її серці було щось, що не дозволяло їй повністю відкритись до них.

Тулін, Ніса і Лейла, зведені сестри Евсун, теж підходили до неї. Найбільше вона любила Лейлу, і її тепло відчувалося на відстані.

— Вітаю, сестричко, — сказала Лейла, обіймаючи її.

— Дякую, люба, — відповіла Евсун з усмішкою, обійнявши її. Лейла була єдиною, хто розумів її з самого початку.

Ніса і Тулін, хоча й були сестрами, залишалися холодними, і нічого не сказали, просто кивнули головами. Це завжди було так, але Евсун вже звикла.

Всі разом пройшли в середину дому, де царювала затишна атмосфера. Прислужниці Еліф і Асли також прийшли, щоб привітати Евсун. Її обіймали так тепло, ніби вона не була далеко ціле століття.

— Вітаю, нарешті ти приїхала! Ми чекали тебе! — сказала Асли, радіючи, як дитина.

— Дякую, — відповіла Евсун, щиро посміхаючись.

Але в той момент щось у поведінці її матері привернуло увагу. Айше виглядала дещо неспокійною, хоча намагалась цього не показувати. Всі сіли за стіл, але Евсун одразу зрозуміла, що щось важливе має бути сказано.

— Мамо, що сталося? — запитала Евсун, помітивши погляд Айше.

Айше глибоко зітхнула, перш ніж відповісти.

— Евсун… я вагітна. У тебе буде брат або сестра. — її голос був ніжним, але в ньому звучала тривога.

Евсун була вражена, а потім, не стримавши сліз, обняла свою маму.

— Я дуже рада! — промовила вона крізь сльози.

— Ти не злишся? — запитала Айше, хвилюючись.

- Ні я дуже щаслива - сказала Евсун .