Читати книгу - "Проклята душа, Дроянда"

Лія стояла перед закинутим маєтком, відчуваючи, як по спині пробіг холодок. Старовинна будівля здіймалася над нею, огорнута сірим туманом, ніби сама природа хотіла приховати її від сторонніх очей.

Вона прочитала про цей будинок у старій книзі, яку випадково знайшла в університетській бібліотеці. Легенда свідчила, що тут колись мешкав молодий лорд, який зник за загадкових обставин. Відтоді ніхто не насмілювався заходити всередину.

Лія зітхнула і зробила крок уперед. Двері, обвиті плющем, заскрипіли, коли вона обережно натиснула на ручку. Всередині панувала тиша, лише вітер грався пожовклим листям, що занесло сюди через розбиті вікна. Запах вологи та старого дерева заповнив її легені.

Вона повільно просувалася темними коридорами, доки не натрапила на величезну бібліотеку. Високі стелажі, заповнені книгами, простягалися аж до стелі. Лія провела пальцями по корінцях томів, аж поки її увагу не привернула одна книга. Вона була тонка, у шкіряній палітурці, і виглядала так, ніби хтось часто її відкривав.

Витягнувши її, Лія сіла в старе крісло і відкрила першу сторінку. Почерк був акуратний, трохи похилий, але виразний:

"Якщо ти читаєш це, значить, ти знайшла мене. Моє ім’я – Ейдан. І я проклятий."

Серце Лії пропустило удар. Вона повела очима по наступних рядках, і раптом у кімнаті здригнувся вітер. Свічник на столі захитався, а книга здалася теплішою на дотик.

Її подих став уривчастим. Чи це була просто уява? Або ж… щось у цьому будинку все ще чекало на свою розгадку?