Читати книгу - "Мій ніжний звір, Rada Lia"

— Я завтра чекатиму на тебе о дев'ятій годині ранку біля РАГСу. Прийдеш? — Ярослав насмішкувато примружив одне око.

— Прийду, — кивнула Орися й зіщулилася від його крижаного погляду.

— Не злякаєшся? Не передумаєш? — В його очах промайнув сумнів.

— Не передумаю, — з викликом у голосі відповіла дівчина й швидко заскочила до маршрутки. Саме вчасно — залізні дверцята зі скреготом зачинилися, як тільки-но вона опинилася всередині.

Орися сіла у задній частині пустого салону на старе порепане від часу сидіння й втупилася у вікно. Очі защіпало від сліз. Після цього весілля її омріяне життя з коханою людиною назавжди залишиться у минулому. “Моє життя скінчиться”, — тихо прошепотіла вона. Дівчина втягнула голову у плечі, укутавшись в комір пальто. Дихнула на долоні. Від холоду вони стали червоні, а від її подиху відгукнулися болем. Вона ні разу не озирнулася на чоловіка, якого залишила на зупинці й з яким скоро мала поєднати своє життя. Він же своєю чергою не зводив задумливого погляду з маршрутки, що віддалялася від нього.

Наступного ранку вони зустрілись біля РАГСу, а вже за пів години сиділи в кабінеті причепуреної та усміхненої реєстраторки, щоб подати письмову заяву на укладення шлюбу.

— Можу призначити вам дату на п’яте листопада, — привітно промовила жінка. — Зараз великої черги немає, бо ж більшість людей хочуть одружитися влітку чи ранньої осені, коли ще тепло. Може почекаєте до весни чи наступного літа?

Орися зиркнула на чоловіка й відвернулася. Ярослав же розправив плечі й впевнено промовив:

— Ні, ми одружимося якнайскоріше.

— Вагітні? — піднявши брову, зацікавлено продовжувала допитуватися реєстраторка.

— Велике кохання, — з сарказмом сказав Ярослав й насупився. — А кохання, як ви знаєте, не може чекати.

Його голос прозвучав їдко й взагалі він мало скидався на закоханого. Реєстраторка про себе відмітила, що й на північному полюсі, мабуть, не має такого холоду, як в очах цього чоловіка. На мить їй стало шкода тендітну біляву, яка не зрозуміло з якої причини має виходити заміж за того, хто її зовсім не кохає. А в тому, що чоловік не кохає Орисю вона була впевнена на всі сто відсотків. Жінка ще раз оцінювально окинула поглядом пару. Дешеве потерте пальто дівчини. Старенькі чоботи. Ніякої косметики. Пофарбоване біляве волосся вже відросло майже на три сантиметри й виглядало неохайно.  

На противагу дівчині, її наречений був одягнений у пуховик Moncler. Взутий в шкіряні черевики Gucci. На руці носив дорогий годинник. За вікном на нього чекало новеньке BMW. Жінка розбиралася в цьому, оскільки до РАГСу працювала в одному з брендових магазинів одягу у місті. Цього разу вона вже зі зневагою поглянула на Орисю. Їй вмить стали зрозумілі причини цього одруження. Напевне ж гроші. Однак вона не могла збагнути, навіщо білявка здалася цьому багатію. Очевидно ж, що вона йому навіть не подобалася. Він міг би знайти набагато кращу. Реєстраторка стиснула губи та мовчки прийняла заяву. Не її це була справа — лиш би не затримували чергу та заплатили потрібну суму.

Через місяць Орися стояла біля РАГСу у вінтажній білій мереживній сукні, перешитій з весільної сукні її бабусі. Розпущене біляве волосся без спеціальної зачіски, однак пофарбоване, ніжно торкалося її блідої, майже прозорої шкіри. З опущеною головою вона чекала на свого нареченого і сподівалася, що Ярослав передумав чи забув про їхнє весілля. Кутики її губ розчаровано опустилися, коли за мить до центрального входу будівлі під’їхали кілька позашляховиків. З них почали шумно вивалюватися гості з квітами та шампанським. Попереду всіх до неї прямував її наречений з друзями. Чоловік посміхався, однак ця посмішка була більше схожою на звірячий вищир. Його погляд горів і їй не сподобався цей вогонь. Він лякав. Позаду наближались якісь його родичі чи знайомі. Вона не знала достеменно хто це, бо і Ярослава бачила лише кілька разів у своєму житті.

Раптом дівчина помітила серед гостей Павла. Її велике кохання й чоловік, з яким вона нещодавно збиралася провести разом життя і якого покинула заради весілля з Ярославом. Їй перехопило подих. «Боже, а якщо він зараз влаштує скандал? — зблідла Орися. Холодний піт виступив у неї на лобі. — Що робити? Що робити?»

— Привіт, — промовив Павло крижаним голосом. 

На його скам’янілому обличчі не поворухнувся жоден м’яз. Він мовчки простягнув букет білих хризантем, не розриваючи зоровий контакт. Їй здалося, що він звинувачує її оцим своїм поглядом. “Зрадниця” — ніби кричали його очі.

— Павлику… — почала Орися, та враз замовкла. Вона відчула сильну чоловічу руку на своїй талії. Дівчина підняла очі й побачила роздратоване обличчя Ярослава.

— Бачиш, люба, — криво посміхнувся він, — Павло захотів особисто привітати нас із весіллям і майбутнім щасливим життям.

Чоловік так сильно притиснув Орисю до себе, що вона скрикнула від болю. Його пальці, наче пазурі, увіп'ялися в ребра дівчині:

— Думаю, нам слід поспішити, — в голосі нареченого відчулися металеві нотки. 

Він махнув рукою всім гостям й, проігнорувавши Павла, потягнув білу, наче крейда, наречену до будівлі.

Коли повненька усміхнена жіночка зі старанно накрученими рудими кучерями попросила Орисю підтвердити свою згоду на шлюб підписом, дівчина розгубилася. Це був її останній шанс. Можливість не робити цього кроку. Вона озирнулася навколо, погано розуміючи, як дійшла до цього моменту. Помітила болісний, відчужений погляд Павла. Дівчина стріпонулася й заклякла. Ніби нікого більше не існувало в цій залі. Хотілося підбігти до нього, схопити за руку й втекти. Аж тут вона відчула, як Ярослав стиснув її пальці у своїй долоні так сильно, ніби хотів зламати. Вона підвела погляд й завмерла від жаху. Його очі палали від люті й блискали, наче в дикого звіра. Густі чорні брови зсунулися на перенісся. Вона закусила губу від болю. Ще трохи й він зламає їй пальця.

Реєстраторка стурбовано поглянула на Орисю. Вона не розуміла, чому наречена так довго не розписується. Дівчина запанікувала. Наступної миті вона згадала, чому це робить. Перед очима з'явилася її хвора бабуся з мінімальною пенсією, яку вона залишила у лікарні з купою ліків на столі. Найближчим часом вона мала сплатити рахунки за лікування й операцію.