Читати книгу - "За твоїми правами, Nebula"

Леон народився в день, коли не було нічого. Ні прав, ні можливостей. Тільки порожнеча. Його перші спогади — це не обличчя батьків чи перші кроки, а лише одне — нуль. І навіть не цифра, а відчуття того, що щось відсутнє, щось, чого йому бракувало з самого початку.

З моменту народження він не мав нічого. Ні прав на власність, ні на безпеку. Його очки були червоними — знак того, що він був поза системою, поза будь-якою реальністю, де можна було щось змінити. Відразу після народження його доля була визначена.

Батьки Леона були звичайними людьми, але їхнє життя було переповнене боротьбою за виживання. Вони намагалися дати йому все найкраще, але через відсутність достатніх очок вони не мали змоги забезпечити йому стабільне майбутнє. Його мама працювала на двох роботах, а батько не мав роботи взагалі — він просто був кимось із минулого, ким суспільство вже не цікавилось. Тому їхні очки — вже обмежені від самого початку — не дозволяли навіть на мінімальний рівень для існування.

Леон ріс серед людей, для яких існування стало більш важким, ніж будь-які інші бажання. Він бачив, як світ навколо нього розпадається на категорії: хто має очки, хто їх не має, хто стає сильним завдяки цьому. І він був тим, у кого цього не було.

Мало хто в його віці знав про «систему» чи про те, як очки управляють усім. Більшість просто виживали. Але Леон мав те, чого не було в інших — спостережливість.

У школі він бачив, як вчителі з роздратуванням дивилися на нього, не виявляючи жодного інтересу. Кожен день він відчував, як оточуючі дивляться на нього і бачать порожнечу. Це не була просто відсутність можливостей — це було повне небажання навіть бачити його як людину.

З кожним роком він більше розумів. Коли інші діти радились, як заробити більше очок, Леон знав, що це не його шлях. Його шлях був іншими: важкий, темний і повний болю.

Але він зрозумів одну річ, яка відрізняла його від всіх інших. У нього не було нічого — ні зелених очок, ні оранжевих, ані золотих. Він мав лише один шлях — побороти цю систему. І він почав робити це в тіні, непомітно для інших. Він вивчав людей, їхні способи здобуття очок, кожен крок, кожен рух у світі, який здавався йому абсолютно чужим.

Минав рік за роком, і нічого не змінювалось. Він залишався без права, без можливості. Але одного дня, коли йому було вже 16, сталося те, що змінило все.

Леон став сиротою. Його батьки, які все життя боролися за виживання, не витримали важкості світу, який був надто жорстоким для таких, як вони. Трагедія, яка забрала їхнє життя, залишила Леона в безвиході, без підтримки, без сім'ї.

І якраз в ці 16 років, коли його світ опинився на межі зламу, сталося те, що змінило все. Очки стали валютою. Всі знали, що це може стати новою ерою. Лише ті, хто мав достатньо очок, могли купувати все: їжу, житло, навіть майбутнє. Ті, хто не мав нічого — залишалися на вулицях.

Леон зрозумів: якщо він хоче бути частиною цієї нової ери, йому потрібно щось змінити. Він почав більше розуміти, як працює система. Він знайшов способи маніпулювати тією самою валютою, якою всі раніше дорожили. Але найважливіше — він зрозумів, як бути непомітним.

І хоча його цифри все ще залишалися червоними, і він все ще був на самому дні цієї ієрархії, Леон вже знав одну річ: цей нуль, ця відсутність очок — не була його кінцевою долею. Це був лише початок.

Він мав намір змінити все.