Читати книгу - "Тонка Тканина, Дроянда"

Її звали Аліса, їй було двадцять.Ще з підліткового віку вона мріяла про подіум — не заради слави, а заради свободи. Свободи бути собою, навіть якщо це "собою" — у блискучому, занадто відвертому платті, під прицілом сотень камер.

Цього ранку вона стояла біля дзеркала в гримерці. Знімальна команда вже пішла, залишивши в повітрі запах парфумів і прожекторного пилу. Її шкіра світилась після фотосесії — останньої в її житті, чи першої по-справжньому важливої — вона ще не знала.

Плаття на ній було майже прозорим. Дизайнер назвав його "викликом суспільству". Аліса мовчки погодилася. Її погляд впав на власне відображення. Красиво? Так. Але чи це вона?

Її телефон задзвонив. Це був дзвінок з агентства.

— Ти потрібна завтра. Головна зйомка сезону. Але буде ще більш відвертий образ. Готова?

Аліса вдихнула глибше. У голові крутились голоси мами, колишнього хлопця, власні сумніви. А ще — дивна радість. Її побачили. Її вибрали.

— Я подумаю, -тихо відповіла вона.І натиснула "відбій".

Її каблуки лунко віддзеркалювались по бетонній підлозі студії. Світло вже майже згасло, лише один прожектор миготів у кутку, немов не хотів відпускати її з цієї сцени.

Аліса пройшлася повз реквізит, де на вішаку ще висіло те саме плаття — напівпрозоре, блискуче, яке щойно на ній фотографували. Вона ніби йшла повз свою тінь, залишену на гачку.

«Що я тільки що зробила?» — думка була не новою, але вперше різала по-справжньому глибоко.

Телефон засвітився знову.

Новий дзвінок: Марко.

Її друг з дитинства. Єдиний, хто завжди питав:"А ти щаслива насправді?"Вона не відповіла. Лише скинула дзвінок.

У дзеркалі вона вже не була дівчиною з мріями — була жінкою з вибором. І цей вибір зараз стискав її серце.Не плаття, не погляди — саме мовчання після зйомки лякало найбільше. Таке глухе, що вона почала чути свої сумніви вголос.

Підійшов асистент, обережно:— Ви залишили сережку.

Аліса взяла її. І сказала:— Скажіть редакторці… я не прийду завтра.

Він кліпнув здивовано, але не заперечив. Лише кивнув.Аліса вдягла пальто, і вийшла в ніч, яка пахла сирістю і новим життям.

Серед великого міста вона вперше відчула себе маленькою — але справжньою.

Від авторки:

Чорним по білому.

Ця історія — не про сукні, хоча вони тут будуть. І не лише про моду, хоч вона стане сценою.Це історія про тонку межу між хочу і мушу, про те, як легко загубитися у блиску, коли всередині темно.Дівчина, яку ви зараз зустрінете, — не героїня глянцю. Вона — справжня.І все, що вона переживе, не вигадка. Бо ми всі часом стоїмо в студії чужих очікувань, намагаючись згадати, хто ми є.

Ласкаво прошу у мою нову історію. Там, де все починається з моделі. Де важко. Але цікаво.