Читати книгу - "Пухнастий подарунок, Інесса Подгорецька"

Настя поверталася додому. Після важкого дня настрою особливо не було. Ще й погода не сприяла цьому. Мряка посеред грудня зовсім не вписувалася в передноворічну атмосферу.

Да і де брати той новорічний настрій? Три роки війни, безсонні ночі, постійні обстріли…

А ще й на роботі перед Новим роком купа невідкладних справ. Все навалилося, як сніговий ком… і кінця йому не видно…

Настя не поспішаючи, йшла по вулиці. З одного боку, вона вже хотіла давно бути дома в теплому ліжечку з чашкою гарячого шоколаду, а з іншого - куди поспішати? До кого? Вдома її ніхто не чекав. Після останніх  невдалих стосунків зі Стасом, який 7 років морочив їй голову “люблю-не люблю”, а потім пішов до Віруньки з відділу кадрів, яка на років 20 його старша, Настя більше не поспішала заводити нові. Мабуть, свій ліміт  вона вже вичерпала. Досить.  Тому зараз не так поспішала додому.

Відчинивши двері своєї квартири, у вуха вдарила тиша. Настя поспіхом скинула верхній одяг, який встиг промокнути від мряки, адже парасольку дівчина залишила на роботі. Після - одягнула теплий домашній халат і кумедні капці і пішла на кухню придумати собі швидку вечерю чи перекус. Настя згадала, що десь у холодильнику мав бути вчорашній салат олів'є, от ним вона і вирішила повечеряти.

Помивши посуд після вечері, Настя заварила собі трав'яного чаю і пішла до кімнати подивитися щось по телевізору.

Раптом в коридорі почувся шум і крики. Таке траплялося доволі часто, після того, як за стінкою декілька місяців тому оселилася якась невідома дівчина. Гульки, крики і скандали стали нормою. І скільки сусіди не намагалися вгамувати гуляку, нічого не допомагало.

Настя рідко втручалася у сусідські розбірки, адже вона цілий день пропадала на роботі, а на вихідних їздила до мами на дачу. Тому повноцінним свідком всього цього галасу ставала дуже рідко.

Можливо, і сьогодні вона пропустила б це, але щось таки змусило Настю піднятися і попрямувати до дверей.

Дівчина вже прокручувала в голові виховну бесіду, щоб присоромити голосну сусідку, та крики припинилися. Настя все ж відчинила двері, щоб все перевірити. І тут на неї чекав сюрприз.

На килимку біля її дверей сиділо маленьке сіреньке кошеня і тихо нявкало.

Настя вийшла в коридор. Всі сусідські квартири були зачинені. Ні шуму, ні криків не було чутно. Взагалі повна тиша, наче на поверсі є вона і це маленьке сіреньке чудо.

Дівчина присіла біля приблуди і тихенько запитала:

-Привіт, маленький. Ти чий? Звідки ти?

Кошеня, наче все зрозуміло і підняло свої очі до дівчини та тихо почало нявчати.

Настя розуміла, що залишати це котодитинча самого небезпечно, тому взяла його на руки і зайшла у квартиру.