Читати книгу - "Пухнастий подарунок, Інесса Подгорецька"

Розділ 6

До кінця тижня так ніхто Насті не зателефонував. Дівчина дуже зраділа цьому, адже тепер з чистою совістю вона може залишити Графа.

Мама теж виконала свою обіцянку і приїхала на вихідних до Насті. Лариса Ігорівна вже декілька років, після виходу на пенсію,  мешкає у заміському будиночку і тільки зрідка навідується у місто. Частіше Настя їздить до матері в гості.

-Привіт!- з порогу почувся мамин голос. - Могла б і приїхати за мною, щоб я не пхалася електричкою.

-Ой, мамуля, привіт! - вийшла зустрічати маму Настя. - Ти ж знаєш, що я взимку не воджу машину. Я ще боюся, тим паче такою погодою. Обіцяю влітку буду возити, хоч щотижня.

- Ти краще на літо мені внуків подаруй, а на дачу, я якось доїду - з іронією сказала мама.

- Ну, не починай! От знайомся, твій перший котовнук - Граф! - весело підхопила Настя і показала мамі пухнастого друга.

- Ой, який гарнюній! Це ж треба було ще й так назвати - Граф.

Котовнук- оце насмішила! - почала реготати мама. - Я справжніх внуків хочу! Так що не відлинькуй! Скільки можна свого Стаса згадувати?!

-Ой, до чого тут Стас! - трохи огризнулася Настя. - Я давно його забула. І де ти мені пропонуєш шукати кавалера?

-Треба було раніше думати! Гарних кавалерів ще в садочку розбирають, ну у крайньому випадку, в школі. А ти чим думала?

-Мамо, скільки можна? - закотила очі Настя. - Все я ще встигну. Коли прийде час. Не дарма ж до мене під Новий рік прийшов такий пухнастий красень. Це хороша прикмета.

-Ну -ну! - скиптично підсумувала мама.              

-Давай краще будемо чай пити з тортиком, я твій улюблений медівник вчора спекла.

-Ну, добре.

Настя з мамою пішли на кухню пити чай. Граф хвостиком поплентався за ними.

На кухні Граф уважно спостерігав за Настиною мамою, а потім почав тертися їй об ноги і муркотати.

-О, мамо, я тебе вітаю, ти сподобалася Графу! Он дивися як він до тебе лащиться.- з легким смішком видала Настя.

- Ну, що будемо знайомитися, Графе.- і Лариса Ігорівна підхопила котика і посадила собі на коліна.

Граф всівся у неї на ногах і почав підставляти голівку, щоб його почухали. При цьому голосно муркотав.

-О, та ти справжній мазун! - скрикнула Лариса Ігорівна.

-Ой, що є, то є! - підтвердила Настя. - Я кроку не можу ступити, коли приходжу додому. Ходить всюди хвостиком і треться, поки не візьмеш на руки. І от уже декілька днів спить зі мною, лягаючи на ноги.

-Ти не боїшся брати його в ліжко? - з острахом запитала Лариса Ігорівна. - Ти ж не знаєш, де він був і чи здоровий.

- Ні, не боюся. Я була у ветлікаря, він зробив необхідні тести і сказав, що Граф здоровий і дуже схожий на домашнього. Крім того, я його купала.

-Ну, дивися. Тобі видніше.

-І від паразитів я його теж обробила. Тому не переживай і ти.

-Ну, добре, вмовила - з лагідною посмішкою сказала мама і продовжила чухати за вушком сіренького пухнастика.

Після чаювання Настя з Ларисою Ігорівною перемістилися у вітальню, де продовжили розмову. Граф не відходив від них ні на крок.

-Я ж казала, що не можу і кроку ступити- весело сказала Настя.

-Я ж так і впаду. - голосно сказала Лариса Ігорівна, і теж почала сміятися.

-На Графа не можливо довго ображатися.

- Я бачу. Іди візьму тебе на руки - підбадьорюючи сказала Лариса Ігорівна.

Граф, наче зрозумів жінку, і весело застрибнув їй на коліна, коли вона сіла на диван.

-Ти залишишся на ніч? -запитала Настя.

-Ні, не хочу. З вами весело, але краще я поїду до себе. Мені там спокійніше. Ще трохи посиджу і буду збиратися.

-То, чого ти на ніч поїдеш. Залишайся! Місця всім вистачить - почала вмовляти маму Настя.

-Ні, Настюша, не хочу. Ти ж знаєш, я вже звикла більше до свого затишку, міська метушня мене втомлює. Тим паче в наш неспокійний час. Тому не вмовляй. Але я чекаю вас до себе на Новий рік. І це не обговорюється! -суворо, але з посмішкою на обличчі видала Лариса Ігорівна.

-Звичайно, звичайно! Ми будемо! З Графом! Так, Графе?- звернулася до кота Настя.

Але Граф не чув її, а солодко спав на руках у Лариси Ігорівна.

-Ти точно йому сподобалася! - засміялася Настя.

-Ой, мої хороші! З вами добре, але я вже поїду.

Настя провела маму, і все ж таки вмовила її поїхати на таксі.

-Приїдеш додому, подзвони! Люблю тебе!

-Обов'язково! Я теж тебе люблю. Чекаю вас у гості! Доброї ночі!

-Дякую! Доброї ночі!

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍