Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

Україна не зробила з неї Символу, Героя. Оксану давно забули в її країні, яку вона колись прославила. І це тільки один із багатьох прикладів, яким не судилося стати рушієм у популяризації національної ідеї.

На цьому ж конфлікті був запущений один з найефективніших і довгограючих вірусів — розкол Православної церкви на Київський і Московський патріархати.

На цьому ж конфлікті був запущений один з найефективніших і довгограючих вірусів — розкол Православної церкви на Київський і Московський патріархати. З розвалом СРСР і подальшим хаосом через пригніченість і життя впроголодь українці масово стали звертатися до релігії. На тлі зруйнованих політичних і громадських інститутів це була чи не єдина точка опори в ті дні.

Саме в цю точку опори і вдарили. Слідом за незалежністю країни люди хотіли свою незалежну церкву. Вони не хотіли ходити на службу до священиків, які служили в КДБ, не хотіли платити гроші в казну Росії, не хотіли слухати службу незрозумілою старослов’янською. Проте Росія прагла зберегти владу над паствою і грошовим потоком.

Цей інформаційний вірус був таким ефективним, що навіть у дуже націоналістичних західноукраїнських селах сім’ї розколювалися на два ворожі табори. Одні відвідували Московську канонічну церкву, інші — Київську, піддану анафемі. Роками вони сварилися, не розмовляли, проклинали один одного. Вірус перевиконав своє завдання, сіючи ворожнечу і розбрат у самому серці націоналістичних настроїв — у Західній Україні.

Парафіяни Московського патріархату в ці роки, мабуть, були найбільше піддані атакам інформаційних вірусів. Їх продукувала сама Церква через своїх священнослужителів:

— рекомендації, за кого голосувати;

— як ставитися до тієї чи іншої події в країні;

— чому ненавидіти прихожан Київського патріархату або іншої церкви/віри.

Де-факто це була міні-версія сьогоднішньої російської пропаганди.

РЕМАРКА

Народилася я в Нововолинську, за 5 км від польського кордону. Моїми найліпшими друзями в 1990-ті були двоюрідні брати, мої однолітки. Разом ми виховувалися, вчилися, вкалували на двох гектарах городів, бешкетували, стояли на гречці в кутку. Разом ми няньчили і виховували молодших — брата і сестру. Націоналізм і однозначне бажання незалежності України були у нас в крові. Як і нелюбов до всього імперського. Так нас виховували. Таких само думок ми притримувалися і самостійно, вивчаючи історію.

Я дуже чітко пам’ятаю дві наші розмови тих років.

У грудні 1993 року нам було по 10–12 років, і ми жваво обговорювали, чи потрібно Україні відмовлятися від ядерної зброї. Тоді всі дуже хотіли стати частиною західного світу, а він вимагав саме відмови. Водночас ми втрачали суб’єктність. У запалі аргументів хтось із нас сказав: «А що буде, якщо на нас нападе Росія? Вона ж може напасти?». Пам’ятаю, що повисла пауза і була відповідь: «Тоді нас має захистити Захід — він же нас знезброює».

Першого вересня 1996 року ми повернулися зі шкільних лінійок і робили звичну в той час справу — перебирали картоплю. Робота була монотонна, і ми паралельно встигали базікати і слухати радіо. І ось диктор сказав: «Сьогодні в Україні з’явилася своя валюта — гривня». Пам’ятаю, як настала повна тиша. Усі переглянулись, а покійний дід сказав: «Так у нас скоро і своя Церква буде». Хто ж тоді знав, що на це піде понад 20 років, та й то таке стане можливим багато в чому завдяки війні.

Розкол патріархатів сприяв, зокрема, процвітанню в 1990-ті всіляких сект. У них, як і в традиційних релігіях, люди знаходили забуття і бачили порятунок.

У 1993–1999 роки загалом «в ефірі» було багато всього магічного і паранормального.

У 1993–1999 роки загалом «в ефірі» було багато всього магічного і паранормального: НЛО, екстрасенси, ворожки, теорії змови — нові і з часів всюдисущого КДБ. Ними цікавилися, ними пояснювали складні для розуміння процеси та явища. З їхньою допомогою лікувалися, забувалися — утікали від страшної реальності.

Безперечно, саме вони зміцнили засади магічного мислення, які нині так ефективно підживлюють середовище інформаційних вірусів. На базі цього виросла ціла індустрія творців чарівних таблеток. Будь-хто за символічну плату міг отримати сакральне знання або й реальні таблетки, які за лічені дні і без додаткових зусиль мали вилікувати будь-яку духовну чи фізичну хворобу і вирішити проблему будь-якої складності.

РЕМАРКА

Радянський інженер-кібернетик Юрій Кривоногов, поєднав­­ши різні релігійні течії, у кінці 1980-х створив нову віру. Він був фахівцем з психологічного впливу на масову свідомість людей.

Почавши з кібернетики, він поступово переключився на вивчення штучного інтелекту і занурився з головою в тонкощі людської психології. Він також був консультантом КДБ — у нетрях секретної організації велася робота зі створення ефективних методів маніпуляції масовою свідомістю. Потім Кривоногов ненадовго приєднався до кришнаїтів, але покинув їх і спробував пропагувати своє трактування світла істини.

Як богиню він представив свою дружину Марину, журналістку з Донецька. За месіями тоді пішли тисячі фанатиків. Богинею Марією Деві Христос вона стала після операції — це був її сьомий аборт, під час якого вона пережила клінічну смерть.

Ідеологи «Білого братства» призначили дату кінця світу — 11 листопада 1993 року. Цього дня в центрі Києва зібралося кілька сотень представників секти. Зачинившись у Софійсь­кому соборі, вони були готові спалити себе заживо для того, щоб на небо піднеслася їх кумир Марія Деві Христос. Сама вона приносити себе в жертву не збиралася і хотіла покинути храм через чорний хід. Божевілля зупинили омонівці. Арешти сектантів тоді переросли в масове побоїще.

Послідовниками секти були в основному 20-річні юнаки і дівчата. Рядовим членам забороняли спілкуватися з рідними. Вони жили по 20–30 осіб у найманих квартирах, спали по чотири години на добу. Люди, буквально доведені до божевілля, були готові повірити навіть у близький кінець світу. Багато людей несли гроші, продавали житло, машини, дачі й віддавали все на користь «релігійної» громади «білих братів».

«Біле братство» було організацією вкрай небезпечною для психічного здоров’я своїх послідовників. Ті, хто покидали її, змушені були витратити близько двох років, щоб позбутися психологічного впливу.

Це тільки один із прикладів сект, що процвітали в 1990-ті. Секти нікуди не поділися і в наші дні.

Потужною міною уповільненої дії, закладеною під інформаційний імунітет, було руйнування медицини. На тлі загальної депресії і реального знищення системи охорони здоров’я люди почали масово хворіти.

СНІД, рак, туберкульоз і безліч інших захворювань — це реалії 1990-х.

СНІД, рак, туберкульоз і безліч інших захворювань — це реалії 1990-х. Способів і можливостей їх лікувати було вкрай мало. Смертність була величезна. Депресія, спричинена нею, — ще більша. Це підірвало здоров’я нації — психічне і фізичне. А зруйнована в ті часи медицина не може відродитися й донині. Поки що вона продовжує обростати корупцією і вбиває будь-які реформаторські спроби.

РЕМАРКА

Це були роки процвітання конспірологічних теорій. Будь-яка катастрофа, раптова смерть відомої людини, дивне явище — усе одразу обростало чутками і трактувалося в руслі змов. В офіційні версії не вірив ніхто. Кожен мав своє пояснення, у якому обов’язково вживав слова: КДБ, всесвітня змова, вбили, навмисно зробили для... і т.д.

Люди звикли не вірити офіційним особам, а маса нової інформації, яка звалилася на всіх, і стара звичка все аналізувати призвели до тиражування унікальних трактувань. Згодом вони стали одним з важливих складових інформаційного шуму.

Кожен рік цього складного періоду погіршував і без того критичну ситуацію. Передусім бракувало грошей. Їх не виплачували по 6–12 місяців. Цей період розвинув у людей небачену кмітливість і спритність. Особливо добре це ілюструє зміна української кухні. Господині