Читати книгу - "Житія Святих - Лютий, Данило Туптало"

законну жінку свою покинувши, осквернив ложе сина свого, взявши жінку синову. Святіший же патріярх Ігнатій, хотівши виправити таке серед царів розбещення і викорінити беззаконня Бардове, наставляв їх безперестанно, але нічого не досягнув. Одного ж разу цар Барда прийшов у соборну церкву в час празника, хотів причаститися Пречистих Таїнств — патріярх же не лише причащатися йому заборонив, але і перед усім людом викрив беззаконня його і від Церкви відлучив його. Барда ж збісився злістю на патріярха, зрушив на нього царя Михаїла і вигнав його з престолу, а на його місце вивів Фотія-асимкрита. Таке збентеження і безлад бачивши, блаженний Миколай покинув монастир свій і, взявши брата свого, відійшов в одне монастирське село, що Пренет називалося, і там безмовно жив, не хотів ані чути про те беззаконня, яке серед царів діялося. Проте не довго там прожив — вигнано його звідти. Трапилося якось, що обидва царі вирушили плисти до терм на кораблі, недалеко від того місця, де святий мав своє перебування. Знаючи ж про нього наперед, що муж є доброчинний і серед усіх знаний, повернули до нього, хотівши його лестощами своїми схилити до однодумства свого, щоб і він, погодився та утвердив патріярхове вигнання і перелюбодійний шлюб Барди. Він же не лише таких злодіянь їхніх не похвалив, а й передрік їм, що, коли не покаються у гріхах своїх, то несподіваною і поганою мають загинути смертю, що й збулося пізніше. Таке від нього чувши, царі злі розгнівалися на нього й вигнали його звідти, а в обителі Студійській иншого ігумена поставити звеліли. Блаженний же Миколай, з місця на місце переходячи, старість свою трудив, тоді, велінням беззаконних царів, знову взятий був і зв'язаний, у монастир свій приведений і два роки в темниці замкнений перебував аж до смерти царів тих — Михаїла і Барди, на них же збулося пророцтво святого. Коли йшли вони з воїнством у Крит на сарацинів, стався між ними розкол, і розсікли надвоє окаянного царя Барду слуги Михаїлові. Цар же Михаїл зразу назад повернувся, і також від своїх домашніх в палатах посічений був, де й погано помер. А після нього прийняв царство Василій Благочестивий. Він блаженного Ігнатія-патріярха повернув на його престол. І преподобний Миколай був із в'язниці випущений і до царя Василія прикликаний — переконано його знову прийняти монастир свій. Він, хоч і не хотів прийняти влади через старість, проте, задля прохання царевого, прийняв. Часто ж, прикликаючи святого до себе, цар бесідував з ним і користав зі слів і добродійного його життя, і великою його шаною огортав. Дарував Бог угодникові своєму блаженному Миколаю дар зцілювати недуги серед людей. Євдокія-бо, дружина христолюбного царя Василія, впала у хворобу люту і, від лікарів допомоги не отримавши, втратила надію на життя й чекала смерти, через що цар сумний був вельми. Заснувши ж трохи, цариця бачила уві сні чорноризця старого у великій славі, який говорив до неї: "Уповай на Бога, що не помреш нині, відтепер-бо приймеш зцілення і будеш здоровою". Вона ж, вставши зі сну, розповіла бачене мужеві своєму і впросила його, щоб зі всіх монастирів царгородських прикликав чорноризців відомих, які живуть добрим життям, щоб відвідали її. Коли почали ж преподобні отці приходити в палату до цариці, прийшов туди й Миколай блаженний, світле лице мав, як Мойсей. Його ж коли побачила цариця, впізнала, що той є, який у сні бесідував до неї, обіцяючи їй здоров'я, і, вставши, поклонилася святому — і зразу стала зовсім здоровою. Після того Мануїла-патриція жінка Олена, яка тою ж неміччю хворіла, наблизилася до смерти, і, за звичаєм, готували їй вже до поховання одяг. Надійшов преподобний цей Миколай і, перехрестивши рукою голову і ціле тіло, зцілив її від хвороби, якою була одержима, і зразу стала здоровою з одра свого. Трапилося і самому тому Мануїлові-патрицію в хворобі великій бути, і, ніякої користи не знайшовши в лікарів, кінця смертного чекав. Прикликавши ж блаженного Миколая, просив, щоб одягнув його в ангельський одяг. Святий же мовив: "Дитино, не буде це тобі на користь, скоро-бо тебе Бог зцілить, і маєш наддостойні чини обіймати, і творити через них добрі справи, і потім пострижу тебе в чернечий образ, щоб пішов ти в инший світ з добрими ділами". І збулося пророцтво святого: швидко-бо Мануїл виздоровів, різні посади пройшов, добре володарюючи. Тоді надійшла кончина його, розхворівся, і постриг його Миколай преподобний, тоді до Господа відійшов. Инший патрицій на ім'я Теофіл Мелісен з дружиною своєю був у великій скорботі через таку причину, що народжувані діти раптово помирали. Він одного разу, коли народилася дитина-дівчинка, приніс її до святого, просячи, аби з купелі святої прийняв дитину: таку-бо мав віру батько, що молитви преподобного того отця збережуть доньку його від смерти. Блаженний же відмовився бути хресним батьком, проте, поклавши руку на голову дитині, помолився Богові й сказав патрицієві: "Ось говорить Дух Святий: жива буде донька ваша, і побачите синів синів її". І збулося те за пророцтвом святого: виросла-бо дівчина здорова та гарна і, вийшовши заміж, мала багато дітей. Коли ж надійшла блаженна кончина святого, розхворівся, і всім братам, що ложе його оточили, сказав блаженний: "Нині скажіть, браття, чого вам бракує?" Вони ж дивувалися з такого запитання й казали: "Зерна не маємо". Святий ж відповідав: "Не залишить вас Бог, який годував Ізраїль в пустелі, Він після мого відходу на третій день дасть вам щедро пшениці". Тоді поставив їм ігуменом Климента, який був тоді ченцем. І спочив з миром преподобний отець Миколай у четвертий день лютого, проживши років сімдесят п'ять, і поховали його чесно. У третій день, за пророцтвом святого, прийшов від царя Василія в монастир корабель, повний пшениці. Климент, з радістю прийнявши його, сказав до братів: "Ось, отці і браття, преподобний Миколай, отець наш, виконав обітницю свою, приславши нам пшениці щедро". Був у монастирі тому один чорноризець на ім'я Антоній. Він кровоточивою хворобою одержимий був багато років і в лікарях зневірився, при смерті був. Звелів йому ігумен увійти в хатину преподобного отця Миколая, щоб у ній померти. Коли увійшов Антоній у ту хатину і ліг, явився йому уві сні преподобний Миколай, говорячи: "На що хворий, Антонію?" Він же розповів йому про хворобу свою. І сказав йому преподобний: "Не бійся, здоровий будеш відтепер". Антоній же, збудившися, не уві сні вже, а насправді побачив преподобного отця, який з хатини виходив, і пахощі великі розходилися