Читати книгу - "Наприкінці приходить смерть"

у прохолодному сусідньому гроті, де на нього чекав Горі, Імхотеп знову перетворився на ділового землевласника. Чоловіки обговорювали справи, ринкові ціни, прибутки від худоби, врожаїв і деревини.

Десь за пів години Імхотеп задоволено кивнув.

– Ти прекрасно тямиш у цих справах, Горі, – зауважив він.

Другий чоловік усміхнувся.

– Аякже, Імхотепе. Я допомагаю тобі управляти вже багато років.

– І завжди був найвідданіший за всіх. Мені треба дещо обговорити з тобою. Це стосується Іпі. Він скаржиться, що його становище другорядне.

– Він іще дуже юний.

– Зате дуже здібний. Йому здається, що брати не завжди справедливі до нього. Собек, здається, грубий і владний, а безмірна обережність Яхмоса та його сором’язливість дратують Іпі. Він амбітний. Йому не подобається виконувати чужі накази. До того ж він вважає, що керувати тут можу тільки я, його батько.

– Так і є, – відказав Горі. – І мені здалося, Імхотепе, що в цього маєтку є слабке місце. Дозволиш мені говорити прямо?

– Звісно, любий Горі. Твої слова завжди зважені та обмірковані.

– Тоді ось що я скажу. Коли ти від’їздиш, Імхотепе, замість тебе має лишатися хтось наділений справжньою владою.

– Я довіряю свої справи Яхмосові…

– Я знаю, що ми діємо від твого імені, коли тебе немає, але цього не достатньо. Чому б не призначити одного з твоїх синів своїм помічником – не надати йому законної влади?

Імхотеп, насупившись, ходив сюди-туди.

– Кого з синів ти пропонуєш призначити? Собек поводиться владно, але не вміє коритися – я не можу йому довіряти. Його норов для цього не пасує.

– Я думав про Яхмоса. Це твій найстарший син. Він добрий і любить тебе. А ще відданий тобі.

– Так, характер у нього хороший, та він надто боязкий, надто слабкий. Він усім поступається. Якби ж Іпі лишень був трохи старший…

Горі швидко промовив:

– Небезпечно вручати владу надто молодому чоловікові.

– Дійсно, дійсно. Що ж, Горі, я обміркую те, що ти сказав. Яхмос, безумовно, хороший син… слухняний син…

Співрозмовник відказав м’яко, але стривожено:

– Гадаю, ти ухвалиш мудре рішення.

Імхотеп із цікавістю глянув на нього.

– Про що ти, Горі?

– Я щойно сказав, що небезпечно вручати владу занадто рано. Але і занадто пізно – так само небезпечно.

– Ти хочеш сказати, що він занадто звик виконувати накази, замість їх віддавати. Що ж, можливо, в цьому є дещиця істини.

Імхотеп зітхнув.

– Як важко керувати родиною! Особливо жінками. В Сатіпі нестримний гонор. Кайт часто ходить насуплена. Але я чітко дав їм зрозуміти, що з Нофрет слід поводитися чемно. Гадаю, можна сказати…

Він замовк. Задиханий раб наближався до нього вузькою стежкою.

– Що сталося?

– Баржа, господарю. Писар на ім’я Камені прибув із Мемфіса з повідомленням.

Імхотеп стривожено зірвався з місця.

– Знову неприємності, – вигукнув він. – Це такий самий факт, як те, що Ра пливе небокраєм! Варто на мить відволіктися, як усе йде не так.

Імхотеп важко закрокував стежкою, а Горі лишився і мовчки дивився йому вслід.

Обличчя в нього було стурбоване.

* * *

Ренісенб безцільно йшла вздовж берега Нілу, коли почула крики та метушню й побачила людей, що бігли до причалу.

Вона приєдналася до них. У човні, що підпливав до берега, стояв молодик, і коли вона побачила контури його тіла в яскравому світлі, її серце на мить припинило битися.

Божевільна, фантастична думка промайнула в її голові.

«Це Хай, – подумала вона. – Хай повернувся з потойбіччя».

Потім вона посміялася над собою за цю забобонну фантазію. Їй привиділося так тому, що в її пам’яті Хай завжди плив у човні Нілом, а цей чоловік був схожої на Хая статури. Він був молодшим за Хая, мав розкуті пластичні рухи й веселе всміхнене обличчя.

Він прибув, як сам повідомив, із північних володінь Імхотепа. Був писарем, і звали його Камені.

Одного з рабів відправили покликати батька, а Камені провели в будинок і пригостили напоями та їжею. Невдовзі прийшов батько, і вони багато говорили й радилися.

Суть розмови на жіночу половину будинку принесла на хвості Генет, постачальниця усіх вістей. Ренісенб часом дивувалася, як же це та примудрялася завжди все про все знати.

Камені, виявляється, був молодим писарем, який працював на Імхотепа – сином одного з його двоюрідних братів. Писар викрив певне шахрайство – підробку рахунків – а оскільки справа мала багато відгалужень і стосувалася розпорядників маєтків, то подумав, що краще буде приїхати на Південь і звітувати особисто.

Ренісенб це не надто цікавило. Камені розумний, якщо зміг таке розплутати, думалося їй. Батько буде ним задоволений.

Безпосередньою реакцією на новини стала підготовка Імхотепа до нової подорожі. Він не збирався нікуди їхати упродовж найближчих двох місяців, але тепер мусив якомога швидше опинитися на місці.

Всіх мешканців зібрали й дали численну кількість рекомендацій і вказівок. Слід зробити се і те. Собекові було наказано передовсім бути поміркованим. Як же це знайомо, подумала Ренісенб. Яхмос був уважний, Собек – похмурий. Горі, як завжди, поводився спокійно і доцільно. Настирливі вимоги Іпі відкинули суворіше, ніж зазвичай.

– Ти занадто молодий, щоб отримувати власну платню. Слухайся Яхмоса. Йому відомі мої бажання та вказівки. – Імхотеп поклав руку старшому синові на плече. – Я довіряю тобі, Яхмосе. Коли я повернуся, ми ще раз поговоримо про законну посаду помічника.

Яхмос раптом почервонів від задоволення. Він трохи випростався.

Імхотеп вів далі:

– Пропильнуй лишень, щоб під час моєї відсутності все було добре. Подбай, щоб до моєї наложниці добре ставилися – з належною люб’язністю та повагою. Вона на твоїй совісті. Ти мусиш пильнувати за поведінкою жінок у маєтку. Сатіпі нехай прикусить язика. І дивися, щоб Собек як слід пояснив усе Кайт. Ренісенб також мусить чемно ставитися до Нофрет. А ще я не потерплю грубощів на адресу Генет. Знаю, жінкам вона часом здається надокучливою. Вона живе тут уже давно й вважає, що має привілей говорити те, що не завжди хочеться чути. У неї немає ні краси, ні вроди, але вона віддана, пам’ятай, і завжди була вірна моїм інтересам. Я не дозволю, щоб її зневажали чи ображали.

– Все буде зроблено, як ти велиш, – відповів на це Яхмос. – Але від слів Генет часто буває клопіт.

– Пф! Нісенітниця. Те саме можна сказати про всіх жінок. Від Генет не більше клопоту, ніж від решти. Щодо Камені, то він лишиться тут. Ми можемо найняти іншого писаря, а цей допоможе Горі. Щодо земель, які ми здали в користування тій жінці, Яйї…

Імхотеп удався в подробиці.