Читати книгу - "Віддай мені сина, Олександра Багірова"

Виходжу з ванної кімнати, і відразу погляд натикається на білий конверт під дверима. Коли я йшла, його точно не було. Послання? Від кого?

Нахиляюсь, піднімаю конверт. Руки тремтять, коли його відкриваю. Може краще не дивитися, що там всередині? Нічого хорошого там не може бути. Пізно. Я вже судомно вдивляюсь у надрукований текст:

«Хочеш дізнатися, де твій син? Треба зустрітися».

Перечитую цю маячню кілька разів.

 Що за ідіот написав це?

І мене нема і ніколи не було сина… на жаль.