Читати книгу - "дзвінок який змінив моє життя , ліліанаа"

Розділ 9 (Денис)

я прокинувся посеред ночі від сухості в роті, встав та пішов на кухню, налив води з фільтра-глечика в стакан випив, вгамував бажання пити, набрав ще один стакан, щоб потім якщо то не йти на кухню. я вже збирався заходити в свою кімнату, як чую голос Ніколь, я підійшов до дверей, чую крики: "не треба", "не стріляй в нього!", "вбий мене, тільки не його". я не зміг цього слухати, зайшов у кімнату і побачив як вона по всьому ліжку ворочається, я поставив стакан з водою на приліжкову тумбочку, сів на ліжко, почав її будити

 - Ніколь, прокинься. чуєш мене? - я почав трясти її за плечі, не допомогало, я говорив, але вона мене не чула, явно їй снилося жахіття, я відкинув ковдру, відпив трохи води та бризнув на неї, вона тут же розплющила очі, та заплакала

 - Ніколь, це був просто сон, заспокойся - я торкнувся її руки

 - Денисе, його знову вбили, я не змогла його врятувати,- вона ще сильніше заплакала, я її притягнув до себе та обійняв

 - ну все, заспокойся - я гладив її по спині та говорив пошепки заспокійливі слова

 - розкажи мені, я допоможу тобі його врятувати - я розумів, що це просто сон, але вона сильно злякалася, а я зараз єдиний хто може її підтримати. вона мене відпустила та глянула на мене

 - справді допоможеш? 

 - допоможу, тільки більше не плач - я витер сльозинку з її обличчя та дав стакан з водою, вона відпила та поставила на місце, заспокоївшись почала розповідати

 - коли я перевелася в ваш університет, мені почав снитися один кошмар..мені сниться, що я знаходжусь в якомусь підвалі, я там не сама. ще якийсь незнайомець, його обличчя я не бачу, у цей підвал заходить чоловік, він такий високий і моторошний, мене лякає лише його силует, він підходить до того незнайомця і притуляє зброю до його чола, він називав незнайомця моїм обранцем, а я кричу, щоб не вбивав, щоб не чіпав, нехай мене вбив би, але не його. він підходить зі зброєю до мене і тепер вона торкалася мого чола, я боялася, що він вб'є мене, але краще мене ніж його, але він всеодно без жалю вистрелює в чоло незнайомця. мені дуже часто сниться цей сон і завжди все те саме, я не можу його врятувати, ім'я незнайомця починається на "Д", але я не розумію хто це може бути, Дмитро, Дем'ян, Данило, Денис? я не знаю, допоможи мені.. - такого сну я б в сам злякався, невідомо скільки вона терпить це сонливе знущання. вона ринула в мої обійми і тихо благає про допомогу

 - я допоможу тобі, обов'язково допоможу, а зараз треба спати, нам завтра в універ їхати - так як ліжко від води було вологе, я не міг її залишити тут, взяв на руки та відніс в свою кімнату, поклав на ліжко

 - через воду твоя постіль мокра, спатимеш у моїй кімнаті, я буду на дивані у вітальній - я накрив її ковдрою і хотів йти як вона взяла мене за руку і на лікті піднялася

 - залишся зі мною, на краю хоча б лежи, але не залишай мене одну, я боюсь

 - Ніколь, ти зараз цього хочеш під чарами свого сну, а на ранок будеш клясти цю ніч, що я поряд з тобою

 - будь ласка, залишся зі мною - я не міг їй відмовити, я ліг на ліжко та глянув на неї. вона дивилася на мене, в її погляді крізь темряву було видно страх

 - йди до мене - вона підсунулася до мене, я її обійняв за талію та носом зарився в її волосся, яке приємно пахло кокосом

 - нічого не бійся коли ти зі мною - вона сильніше притиснулася до мене так ми і заснули до ранку 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍