Читати книгу - "дзвінок який змінив моє життя , ліліанаа"

Розділ 10 (Ніколь)

я прокинулася в обіймах Дениса, я пам'ятала все, що відбувалося вночі, як просила його залишитися, як ринула в його обійми. зараз треба його розбудити, я повернулася до нього і почала його будити

 - Денисе, прокидайся - він почав крутитися як дитина, яка не хоче йти до школи, я посміхнулася

 - вставай або я не приготую сніданок для тебе - він розплющив очі

 - 5 хвилин ще, будь ласка

 - ніяких 5 хвилин, вставай давай - він піднявся і сидів дивився на мене

 - ти як? 

 - краще, дякую, що залишився. мені це було важливим - я посміхнувся

 - сніданок приготую я, ти біжи в душ - він перевів тему про сон, я посміхнулася та пішла в душ, я зайшла в кухню коли він ставив на стіл дві чашки кави

 - а ти вчасно, сідай за стіл -  сказав Денис і ми сіли за стіл та почали їсти тости

 - то тобі жених приснився? - згадав він про те, що казав вчора ввечері 

 - перед тим кошмаром мені і справді приснився хлопець

 - ну і хто це? ти з ним знайома? - його це зацікавило

 - ми обоє його знаємо, але я тобі не скажу - я посміхнулася

 - чого так? я йому не розповім

 - не скажу - я допила каву та стала мити наш посуд

 - ну хоча б опиши його - не здавався він

 - нуу, він високий, дуже високий, гарний, ще він з нашої групи, він брюнет

 - це що виходить? твій наречений це наш Стас Резник?

 - може він, а може і не він. і взагалі - я повернулася до нього 

 - це суто дівочі розмови, тож більше я тобі нічогісінько не скажу, я пішла збиратися - я пішла збиратися, обрала джинси, білий топ і шкіряну куртку, вийшла в коридор де мене чекав Денис, стоїть в джинсах того ж кольору, що і я, біла сорочка і шкіряна куртка, я засміялася

 - це що таке? однакові луки? - я підійшла до нього

 - типу того, часу щоб переодягтися немає, буде так - він посміхнувся такому збігу

 - ну особисто мені все подобається - ми з посмішками вийшли з квартири, підійшли до машини, сіли та рушили з місця. ми зайшли в універ і всі стали дивитися на нас і почали шептатися, всім зрозуміло, що вони думають, що ми разом. ми зайшли в аудиторію та підійшли до наших місць і одночасно промовили з Денисом:

 - Дарино, нам треба поговорити

 - Андрію, нам треба поговорити - від цього ми в чотирьох засміялися

 - то може поговоримо всі разом? - запропонував Андрій

 - ні, таке повинна знати лише Дарина - ми з Дариною відійшли в сторону

 - Ніколь, чому ви однаково вдягнені і це правда, що ви разом приїхали?

 - Дарино, ти навіть половини не знаєш - я їй все розповіла, і про сон тепер вона також знає. її реакції це щось.. спочатку вона у все це не вірила, але по результату повірила

 - мені здається, що він тобі подобається - вона посміхнулася

 - ні, ти щось собі придумала як завжди - я почала відмахуватися

 - да да, звісно, по тобі це видно. закохалася моя Ніколька - вона посміхнулася та ми повернулися на місця. хлопці собі щось там продовжили шепотітися

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍