Читати книгу - "Ілюзія подолання, Мілена Христич"

Картинки продовжували блискавично змінюватись…

Вона забурмотіла  крізь сон…

Проте прокинутись не могла…

А потім вона відчула, як Данко будив її від її тривожного сну, як брав руками її обличчя та тихо та ніжно гладив та похлопував по щоках, як шепотів її ім.*я…

Але ж потім вона побачила і його обличчя уві сні…

Він увійшов  у нього легко та пішов їй назустріч крізь цю кротову нору…цю продовжену руру…він наче хотів виловити її в цьому  потойбічні…

А потім він побачив Мет Рая…

Хлопець дивися на Данко незмигно, але Кіра нічого не могла з цим зробити…

Хто ти? – почула вона голос Данко, - Та що тобі потрібно від неї…

Алле в инсатупний момент Данко схопив Кіру за руку та міцно тримав, доки обличчя Мет Рая не почало тоншати та втрачати форму…

Потім кудись поділись і видіння..

І Кіра виринула з того важкого чи то сну чи то видіння та повільно поверталась до реальності…

Данко сидів біля неї на ліжку , в руках у нього вже парувала чашка кави…

Але їїй  він сунув у руки склянку з водою…

Кіра не дуже любила воду, але Данко наполіг..

І після цього ти ще хочеш летіти на Проксіма , - спитав він…

Хочу, - кивнула Кіра…- Я хочу дізнатись у чому справа…

Ми шукатимемо істину? – усміхнувся Данко..

Що таке істина? – Кіра усміхнулась і собі…- Ми шукатимемо спокій…

Данко кивнув на цей раз серйозно..

Це те, що треба – просто сказав він..- Спокій…

Проксімма 

Через три тижні Данко з  Кірою вже рука в руці стояли посеред космо порту Проксіми…

За двадцять років багато що змінилося., - тільки й сказала Кіра…

Вона пам*ятала космо прт Проксіми ще зовсім невеликим. Він тоді більше нагадував невелику промислову космо станцію, на яку залітали переважно вантажні кораблі…

Був мрачнуватим та захаращеним рідним важким обладнанням та мовчазними службовціями та зосередженими техніками…

Тепер це був гігантський світлий космо світ з численими космо установками для громадського космічного транспорту…Тут було безліч кімнат відпочинку та кав*ярень, ресторанів та сувенірних магазинів…

Кіра та Данко перезирнулись…

Ну, то ходімо , пошукаємо щось, що доправить нас до готелю чи сразу до Храму. Якщо це не дуже далеко…

Я пам*ятаю, що при Храмі були кімнати відпочинку та готелі, і якщо ми втрапимо до Храму сьогодні, то зможемо відпочити й там…

Данко тільки потиснув плечима…

Добре, мила..

Вони вийшли з будівлі космо порту та опинилися на просторому майданчику з якого злітало та на який сідоло безліч невеликих чи то таксі чи то просто літачків…

Підійшовши до одного з них, з якого тільки но вийшла пара гуманоїдних антропоморфних  прибульця та Данко заирнув усередину…

Це автоматизована система…- сказав він..- Я її знаю..Сідай…

Вони зайняли літак та Данко відразу став тиснути важелі та кнопки..І поки Кіра вмощувалась, він увімкнув планетний навігатор та задав маршрут…

В салоні озвався м*який приємний але трохи технічний жіночий голос: - Храм Незайманої Незайманості…Північне гірське плато…Очікуване прибуття – за дві години…

Данко усміхнувся :

Каже що за дві години там будемо…То що, потерпимо в дорозі ще пару годин чи летимо у якийсь готель?

Ні, летимо до Храму, - рішуче сказала Кіра…- Хочеться швидше туди втрапити…

Згоден, - кивнув Данко..- Це правильне рішення…Ще дві години і ми врешті опинимося на місці…

Наступної миті двері літака герметично зачинилися та тільки легке ледь чутне приємне гудіння нагадало,  що вони знову піднялися у повітря…

…

Вони летіли у повітряному просторі Проксіма, розглядаючи краєвиди …

Звичайно, атмосфера та магнітне поле , як і гідросфера та літосфера з усіма ландшафтами та горами, були штучно створені на Проксіма Центавра..Воин це вже знали з супроводжуючих лекцій та онлайн екскурсій, що автоматично включалися і на Блискавці і тут…

Але було цікаво роздивлятися результат такої титанічної праці землян, що зуміли перетворити пекельну пустелю на пристосовану до життя планету…

Потім Кіра закрила очі і поринула у власні думки..Данко ж мовчки дивився вперед і на прилади..І на величезні гірські масиви з піками та каньонами, що розгорталися зліва та повільно уходили назад….

Кіра згадала ту ніч, коли Данко витягав її з кротової нори..Коли він розбудив її від того чи то сну чи то квантового переходу на Противоземлю..

З тих пір Мер Рай більше не турбував її, але видіння продовжувались, хоча й не такі інтенсивні…

Слабкі сигнали з Противоземлі іноді показували їй пустельні простори покреслені бетонними древніми злітними смугами чи древні храми,  призначення яких було пов*язане з космосом та богами…або тими, хто населяв внутрішній космос тих, хто їх збудував…

Кірі було комфортно і у видіннях і кротовій норі, але Данко все одно прагнув її витягнути кожного разу, коли бачив, що вираз її очей змінюється чи воно починає борсатися у власних снах..

Він був поруч і завжди був готовий простягнути руку та виловити її  з тої глибини та видінь зітканих зі світла , що записане на енерго полі землі незрозуміло яким способом та кодом, та темряви..