Читати книгу - "Як я став супер злодієм, Тигер "

Темний Страж, який з'явився з тіні, мовчки спостерігав за нами. Його присутність нагадувала про те, що в цьому світі немає місця для слабкості. Він кивнув, ніби схвалюючи наші дії, але не сказав ані слова.

Ми з Веронікою відчували, що тепер ми стали частиною цієї команди не просто як новачки, а як справжні бійці, готові до нових викликів.

Попереду було ще багато випробувань, але ми були готові. Ми вирішили йти до кінця, навіть якщо це означало, що доведеться залишити старе життя назавжди.

15 сторінка 

Наступного дня ми знову зібралися в штабі. Ілля, Міку і Діма стояли біля великої карти міста, де червоним кольором були позначені декілька об’єктів. Ми відчували, що зараз нам доведеться зіткнутися з чимось набагато серйознішим, ніж звичайні тренування.

— Ваше наступне випробування буде справжнім завданням, — почав Ілля, його голос був серйозним і сповненим рішучості. — Ми плануємо викрасти важливі дані з одного з об'єктів, що знаходиться під охороною героїв. Ці дані — ключ до розкриття їхньої справжньої природи і корупції, яка пронизує їхні ряди.

Міку показала нам екран, на якому відображалася схема будівлі. Це був урядовий центр, де зберігалися інформаційні сховища з високим рівнем захисту.

— Охороняти цей об'єкт будуть кілька героїв. Один із них — Лазурний Вартовий. Він спеціалізується на технічних системах захисту і здатен виявити будь-яке проникнення. Його здібність — створювати енергетичні бар'єри та контролювати технології. Інший герой — Тіньовий Рейнджер, майстер спостереження і слідкування. Він бачить те, що інші не помічають, і його навички стеження роблять його майже невидимим.

Я відчув, як напруга зростає. Це вже не було просто тренування — це була справжня місія, де на кону стояло більше, ніж ми могли уявити.

— Ваше завдання просте, — продовжив Ілля. — Пробратися в будівлю, відволікти Лазурного Вартового та Тіньового Рейнджера, і викрасти дані. Але пам’ятайте, якщо вас викриють, наслідки будуть серйозними. Ви повинні діяти обережно, уникати прямого зіткнення і використовувати свої нові костюми по максимуму.

Ми з Веронікою поглянули один на одного і зрозуміли, що тепер ми граємо за серйозними правилами. Тут вже не було місця для помилок.

***

Увечері ми вирушили на місію. Нічне місто було поглинуте тінями, що надавали нам перевагу. Ми наближалися до будівлі, користуючись темрявою і нашими костюмами, які робили нас практично невидимими.

— Пам’ятайте, головне — це відволікти охоронців, — прошепотіла Міку по зв’язку. — Лазурний Вартовий постійно патрулює периметр і контролює всі системи захисту. Як тільки ви проберетеся всередину, Вероніка відволікатиме його, поки Андрій отримає доступ до даних.

Ми тихо прослизнули через огорожу і підповзли до вентиляційного отвору. Цей шлях був найбезпечнішим, оскільки основні входи і коридори були під пильним наглядом Лазурного Вартового. Його енергетичні бар'єри було видно навіть здалеку, вони мерехтіли синім світлом, оточуючи будівлю.

— Я бачу Лазурного Вартового, — прошепотіла Вероніка, вдивляючись у його фігуру на патрулі. — Він рухається по периметру, перевіряючи систему.

— Добре, — відповів я, налаштовуючи планшет, що був підключений до системи. — Як тільки він знову повернеться до свого маршруту, почнемо.

Ми дочекалися моменту, коли Лазурний Вартовий відійшов подалі, і швидко прослизнули всередину через вентиляцію. Всередині будівлі було темно, але ми рухалися впевнено, уникаючи датчиків і камер.

Як тільки ми дісталися до центральної кімнати з серверами, я почав роботу над зломом системи. Вероніка в цей час спостерігала за пересуванням Лазурного Вартового. Його бар'єри мерехтіли на екрані, блокуючи доступ до головного сховища.

— Вартовий наближається, — повідомила вона. — Нам потрібно його відволікти.

— Діма, ти на зв'язку? — запитав я по каналу.

— Так, — відповів Діма. — Ми підготували невеликий вибух на іншому кінці будівлі. Це має привернути його увагу.

Через кілька секунд пролунав глухий вибух, і Лазурний Вартовий рвонув у тому напрямку, залишаючи центральну кімнату без захисту.

— Це наш шанс! — крикнула Вероніка, і я активував доступ до головного сховища.

Коли двері відчинилися, ми швидко завантажили потрібні файли. Але в цей момент з тіні вийшов Тіньовий Рейнджер. Його рухи були швидкими і майже нечутними. Він відразу зрозумів, що ми тут не випадково.

— Вам не втекти, — холодно сказав він, витягуючи свою зброю, яка світилася зеленим світлом. — Ви не перші, хто намагається щось викрасти, але я ніколи не дозволяю, щоб такі як ви, успішно виконували свої плани.

Ми знали, що пряме зіткнення з ним буде небезпечним. Тіньовий Рейнджер був відомий своєю майстерністю у відстеженні і нейтралізації супротивників. Але ми були готові до цього.

— Ти впевнений? — сміливо відповіла Вероніка, використовуючи своє вміння відволікати увагу. — Спробуй зловити нас, якщо зможеш!

Ми кинули димові гранати, і кімната миттєво заповнилася густим димом. Користуючись моментом, ми вислизнули через вентиляційний прохід і швидко повернулися до виходу.

— Ви впоралися! — прозвучав голос Іллі у наших навушниках. — Тепер виривайтеся звідти, поки вони не зрозуміли, що ви забрали дані.

Ми стрімко бігли темними вулицями, залишаючи позаду небезпеку. Коли ми нарешті дісталися до безпечного місця, я відчув, як напруга спадає.

— Ми це зробили, — видихнула Вероніка, усміхаючись під маскою.

— Але це лише початок, — додав я. — Ми тепер у грі, і гра тільки починається.

16 сторінка 

Після успішного виконання місії ми повернулися до штабу. Там нас чекали Ілля, Міку і Діма. На їхніх обличчях було задоволення, але водночас і серйозність. Вони знали, що ми пройшли випробування, але тепер настав час дізнатися про дещо важливе.

— Ви молодці, — сказав Ілля, коли ми сіли за стіл. — Ви довели, що можете діяти під тиском і використовувати свої навички. Але тепер вам потрібно знати більше про тих, з ким ми маємо справу. У цьому світі супергерої і суперзлодії поділяються на ранги, які визначають їхній рівень сили, майстерності та небезпеки.