Читати книгу - "Як я став супер злодієм, Тигер "

Міку, яка стояла поруч, усміхнулася:

— Тепер ви готові до справжніх випробувань. Ці костюми допоможуть вам захиститися і не виказати себе, коли ви повертаєтеся до звичайного життя. Ніхто не повинен здогадуватися, хто ви насправді.

Вероніка з цікавістю доторкнулася до свого костюма, а потім глянула на мене:

— Це те, що нам потрібно. Тепер ми зможемо діяти впевненіше.

Я взяв свій костюм і відчув, як він ледь помітно тремтить у моїх руках. Це був важливий крок — ми ставали частиною чогось більшого.

— Але перед тим, як ви одягнете ці костюми, — сказав Ілля, — ви повинні дізнатися про одного з наших союзників. Його ім'я — Темний Страж. Він один із небагатьох, хто залишив світ героїв і приєднався до нас.

Темний Страж. Це ім'я звучало похмуро, ніби саме воно було створене, щоб наводити страх. Ілля продовжив:

— Він колись був захисником великого міста, але, зіткнувшись із корупцією та брехнею у рядах героїв, вирішив перейти на нашу сторону. Тепер він охороняє наш склад і забезпечує безпеку. Якщо він поруч, навіть найсильніші герої двічі подумають, перш ніж атакувати нас.

Темний Страж з’явився з тіні, ніби до цього він просто розчинився в темряві. Його костюм був майже повністю чорним, із броньованими елементами і важким плащем, який злегка колихався за його спиною. Його обличчя було повністю приховане маскою, з якої лише миготіли два червоних вогника.

— Мені повідомили про новачків, — його голос був низьким і відлунював, ніби долинав із самої глибини темряви. — Якщо ви тут, значить, у вас є потенціал. Але пам’ятайте: потенціал — це лише можливість. Вам ще потрібно довести, що ви гідні носити ці костюми.

Його присутність викликала відчуття тривоги, але водночас і захоплення. Це був герой, який знав, що таке тінь і як використовувати її на свою користь.

— Ми готові, — відповіла Вероніка впевнено, стискаючи свій костюм у руках.

Темний Страж кивнув і зник у тінях так само раптово, як і з'явився.

— Тепер ви знаєте, хто тримає наш тил, — сказав Ілля, коли ми залишилися самі. — Одягайте костюми і готуйтеся. Наступне випробування буде складнішим. Ви повинні навчитися використовувати не тільки силу, але й розум.

Ми з Веронікою одягнули наші нові костюми. Вони ідеально сідали, зливалися з тілом і не заважали рухам. Маска автоматично підлаштувала наші голоси, перетворивши їх на низькі, незнайомі звуки.

— Тепер ми виглядаємо як справжні бійці, — з усмішкою промовив я.

Вероніка кивнула, і в її очах загорілися вогники рішучості. Тепер ми були готові продовжувати шлях, який обрали.

14 сторінка 

У нових костюмах ми з Веронікою відчували себе іншими людьми. Маски приховували не тільки наші обличчя, але й наші минулі життя, залишаючи позаду все, що було раніше. Ми більше не були простими школярами, які вірили в героїв. Тепер ми були частиною чогось більшого, темнішого, де кожен крок міг стати випробуванням.

Ілля, дивлячись на нас у костюмах, задоволено кивнув:

— Тепер ви виглядаєте як справжні бійці. Але зовнішній вигляд — це лише частина успіху. Ви повинні навчитися контролювати свої сили і використовувати їх з розумом. Наступний етап випробування буде направлений саме на це.

Міку підійшла ближче, тримаючи в руках планшет з планом завдання:

— Ви будете діяти разом, як команда. Ваше завдання — пройти серію тренувальних місій у симуляційній зоні. Це буде тест на витривалість, стратегічне мислення та командну роботу. Завдання складатимуться з різних сценаріїв, які можуть виникнути під час справжньої місії.

Діма, який весь цей час мовчки спостерігав, нарешті заговорив:

— Не забувайте, що ваше головне завдання — залишатися непомітними. Ви повинні вчитися зливатися з тінню і діяти так, щоб вас ніхто не помітив. Навіть найменша помилка може коштувати вам життя, коли ви будете стикатися зі справжніми супергероями.

Ми з Веронікою кивнули, усвідомлюючи серйозність ситуації. Це більше не були просто тренування — це була підготовка до справжнього бою.

Коли ми увійшли до симуляційної зони, перед нами відкрився величезний зал, поділений на кілька секторів. У кожному секторі були різні перешкоди та вороги-симулянти, які реагували на наші дії.

— Перше завдання — пройти через лабіринт і знешкодити ціль, — пояснила Міку, вказуючи на голографічну карту перед нами. — У вас буде обмежений час, і кожен сектор буде ставати складнішим.

Ми підготувалися і вирушили вперед. Лабіринт був темним і заплутаним, але завдяки нашим новим костюмам ми могли пересуватися майже безшумно. Вероніка пильно вдивлялася в темряву, шукаючи ознаки руху, поки я намагався оцінити наші шанси.

Раптово перед нами з’явилися манекени, що імітували супергероїв. Вони рухалися швидко і мали зброю, яка могла завдати серйозних ушкоджень. Ми відразу зрозуміли, що ключ до успіху — це командна робота.

— Я відволікаю, ти атакуєш! — коротко скомандував я.

Вероніка зреагувала миттєво. Вона різко рвонула вбік, привертаючи увагу манекенів, а я в цей момент скористався шансом і атакував з тіні. Ми діяли злагоджено, і кожен наш рух був продуманим.

Коли ми дісталися до останнього сектору, там нас чекав новий виклик. Ціль була добре захищена, і нам довелося думати нестандартно. Ми вирішили використати перевагу наших костюмів і прокрастися непомітно, залишаючи ворогів позаду. У темряві наші чорні костюми робили нас практично невидимими, що давало нам вирішальну перевагу.

Після успішного завершення місії ми повернулися до головної зали, де нас зустріли Ілля, Міку і Діма. Їхні обличчя випромінювали задоволення, але в їхніх очах ще залишалися сумніви.

— Ви пройшли випробування, — сказав Ілля, підходячи ближче. — Але це лише початок. Наступного разу ви зіткнетеся зі справжніми противниками. Будьте готові до того, що не все буде йти за планом.

— І не забувайте, — додала Міку, — справжні супергерої ніколи не грають за правилами. Вони використовують свої сили і вплив так, як їм зручно. Вам доведеться навчитися реагувати швидко і діяти рішуче.