Читати книгу - "Вальпургієва Ніч, obraxxas"

На місці, де впали краплі її крові, земля ожила, вибухнувши несподіваним дивом. Кров, змішана із силою богів, породила дивовижні квіти — криваво-червоні, з пелюстками, що сяяли тонкими золотими прожилками. Їхні стебла, вкриті дрібними білими іскрами, тягнулися до неба, мов руки, які просили благословення. Ніхто з присутніх ніколи раніше не бачив таких символів. Ці квіти стали знаком нової епохи для ковена — даром, який принесли боги в обмін на жертву Мраї.

Старша відьма Велина схилилася над першою квіткою, що розквітла біля вівтаря, і проголосила, з легким трепетом у голосі:
— Її жертва прийнята. Наші боги з нами. Слава Мраї, Королеві ночі, яка віддала себе заради нас!

Усі відьми й відьмаки впали на коліна перед вогнищем. Їхні голоси злилися в пошепки, у яких вібрували щирі слова вдячності — богам і Мраї. Цей шепіт був тихий, але наповнений силою, схожий на звук вітру, що пробігає крізь вершини дерев. Вони відчували, як магія, що народилася з жертви, проникала в кожного з них, вливаючи нову могутність, знання і глибоку мудрість.

Тим часом полум'я здійнялося ще вище, заграючи всіма відтінками багряного та фіолетового. У світлі вогню тіло Мраї, що лежало на жертовному столі, здавалось майже неземним. Її обличчя було спокійним, наче вона вже бачила те, що недоступне для інших. Здавалося, її дух був поруч, огортаючи всіх невидимим теплом і підтримкою.

Велина, стоячи перед столом, підняла ритуальний ніж, викарбуваний із чорного обсидіану й прикрашений різьбленими рунами, які здавалися живими у світлі вогню. Вона проголосила гучним, проникливим голосом:
— Як кров Мраї вливається в землю, даруючи їй родючість, так і її тіло стає частиною нас. Прийнявши її дар, ми назавжди пов'язані з її магією, яка тепер живе у кожному з нас і в наших нащадках!

Вона обережно торкнулася леза до символічної частини тіла Мраї, освяченої полум'ям і травами. Потім передала цей священний шматочок по колу, кожному члену ковена, хто стояв у тиші й тримав руки, готові прийняти дар.

Кожен з присутніх торкався тіла Мраї, промовляючи власні слова подяки. Їхні голоси були тихими, проте в кожному звучала глибина особистих молитов. Це була не просто формальність, а справжнє прийняття магії, що тепер втілювалася через її жертву.

Коли надійшов останній ритуальний момент, Велина передала символічний шматочок жертви, освячений вогнем, кожному з присутніх, щоб скуштувати його. Цей акт був не просто споживанням, а ритуальним поєднанням із духом Мраї, єднанням із її силою, яку вона передала ковену.

У цей момент усі присутні відчули, як хвиля енергії наповнила їхні тіла. Це тепло було водночас заспокійливим і потужним, як удар грому посеред шторму. Їхні серця, здавалося, билися в унісон із пульсом самої землі.

Раптом полум'я здійнялося ще вище, його багряно-фіолетові відблиски торкнулися неба, а земля під ногами почала тихо вібрувати, ніби серце світу відповіло на ритуал. Повітря наповнив тонкий звук, схожий на мелодію далекого грому. Усі відчули це як знак — боги прийняли жертву, і тепер магія Мраї стала частиною світу, ковена і природи.

Велина підняла руки до неба, мовлячи голосом, що лунав над усіма:
— Хай сила Мраї веде нас, оберігає нас і дарує нам благословення богів! Вічна пам'ять Королеві ночі, яка стала нашою незримою покровителькою!

Всі відьми й відьмаки піднесли руки, їхні долоні були відкриті до неба, а голоси злилися в єдиний спів. Їхня єдність була незламною, їхня магія стала міцнішою, а їхні серця — наповненими вірою і силою. З цього моменту Мрая стала легендою, чий дух назавжди залишиться в їхньому світі.