Читати книгу - "Тіні волі, Марина Вітер"

ГЛАВА 10. БІЛЯ ЯБЛУНІ

       Весна 1920 року.
              Хата на березі Ірпеня. Квітне яблуня.
              Марко стоїть на ґанку. Руку тримає в пов’язці.               Катерина підходить до нього. Вони мовчать — слова зайві.

— Лукаш загинув як герой, — каже Іван, виходячи з хати. — Але ми ще не перемогли. Попереду — довга дорога.

            Марко бере Катерину за руку.

— Але тепер ми разом. І в кожному нашому кроці — тінь тих, хто мріяв про волю. Вони не пішли — вони живуть у нас.

             А над Ірпенем цвітуть яблуні. І вітер несе пісню… не про смерть, а про надію.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍