Читати книгу - "Ти - мій спокій, Ірен Вастро"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Підходжу небезпечно близько та дивлюся в його очі.
-Що ти там хочеш побачити?- питає він скептично.
-Незнаю. Мабуть щось особливе.- кажу я блукаючи поглядом по обличчю.
-Ну, що знайшла?- питає.
-Поки ні. – видихаю.- Поїхали. – і прямую до машини.
Андрій сідає поряд зі мною на задньому сидинні і ми рушаємо. Дивлюся у вікно, де таке красиве нічне місто. І знову засинаю. Прокидаюсь, доторку рук до мого волосся.
-Яно, ми приїхали.- каже Андрій.
Дивлюся навколо і бачу квартиру батьків.
-Вибач, ти не сказала за якою адресою ти живеш. Тому я привіз тебе сюди.- каже хлопець.
-Добре. Переночую тут.- кажу я.
Заходимо до квартири. Кішка біжить до Андрія та лащиться до його ніг.
-Цікаво, я годую її, а любить вона тебе.- кажу я свій висновок.
-Хоч хтось мене любить.- каже з сумом беручи кицьку на руки і починає гладити, кицька прицьому муркає.
-Я в душ.- кажу я.
Прийнявши душ лягаю в ліжко і засинаю. Прокидаюся важко. Болить горло і здається мене морозить. Встаю з ліжка та прямую на кухню, де мають бути якісь ліки.
-Доброго ранку.- вітається зі мною Андрій, що готує сніданок.
-Доббббрий.- каже трясучись з хриплим голосом.
-Що з тобою? Ти захворіла?- кладе руку на мій лоб.
-Мабуть кондиціонер був на максимумі вчора в клубі.- згадую я.
-Зараз сходжу в аптеку за ліками.- каже Андрій.
-Не треба, я сама…- кажу я.
-Коли ти вже навчишся приймати турботу.- каже Андрій та йде до аптеки.
Ось і продовження історії. Дякую за коментарі та вподобайки. Приємного читання.
Ваша ІРЕН ВАСТРО.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти - мій спокій, Ірен Вастро», після закриття браузера.