Читати книгу - "Листівка, що мала залишитись анонімною назавжди, Холодна краса"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
День за днем безтурботне студентське життя проходило. Через тиждень мала розпочатись виробнича практика, на яку всі так чекали, бо це можливість не тільки поспілкуватись з пацієнтами, а й вдосконалити свої практичні навички і здобути нові. Одна субота на місяць була робоча, студенти приходили на пари як і у звичний день.І як ви вже зрозуміли в календарі була якраз субота. 5 хвилин до своєї пари, Дана вирішила зайти в аудиторію до одногрупниць, в яких була мікробіологія.Нічого не підозрюючи, з легкістю відкрила двері і...
"Добрий.." - Не встигла договорити дівчина
"Добрий день, і дуже дякую за вірш" - в ту ж секунду сказала викладачка(тепер вона не виглядала такою строгою і неприступною як раніше, але при розмові з нею ще деякий час руки все ж тремтіли).
Це було так неочікувано, що Дана навіть нічого не відповіла, просто усміхнулась у відповідь і пішла за парту до подруг, вона думала, що ця зустріч буде не так раптово, але все одно була дуже їй рада.
" Так не зручно вийшло, я ж нічого не відповіла, треба виправляти" - подумала дівчина.
Виходячи разом з викладачкою з аудиторії сказала:
" Вам справді сподобався вірш?"
" Так, звичайно, ще раз дякую, а відкритка у дверях також від вас?"
Ого, такого розвитку подій вона не чекала, чітко поставлене запитання від якого уже не втекти(а нащо можна було сподіватись, пишучи однакові куплети в обох випадках, все ж було очевидно).
" Від мене"- відповіла Дана, не маючи іншого виходу, і не розуміє, які слова почує далі.
" А чому інкогніто, треба було підписати."- сказала жінка.
"Ну так вийшло(вийшло, що відкритка яка мала залишитись анонімною назавжди, вже не анонімна)
Підписати, а потім як нічого й не було приходити на пари, ні і ще раз, ні.
"Можна вас обняти?" - спитала Дана, не розуміючи звідки в неї взялась така тактильність.
"Треба, а не просто можна"- відповіла викладачка.
І ось цей самий момент, це було дуже щиро і мило і дивно водночас(пишучи вірш і в думках не було що все може закінчитись так класно, але це зовсім не кінець, це початок чогось нового і надзвичайно цікавого.
"Якщо буде щось потрібно, звертайтеся" - сказала наша загадкова персона.
" Звісно"- відповіла студентка з думкою" та що мені ще може бути треба, хіба що нова доза обіймів".
Це не було схоже на реальність, якби хтось сказав, що у 2.10 мене чекає такий приємний сюрприз подумала б що це квітневий розіграш(події відбулися 1 квітня)"- ділиться спогадами головна героїня.
Зайшовши на пару, вже до своєї аудиторії, всі помітили цей чудовий настрій, але про його причину їм знати не потрібно.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Листівка, що мала залишитись анонімною назавжди, Холодна краса», після закриття браузера.
