Читати книгу - "Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн"

За спиною Торгніра почулися здивовані перешіптування. Одного погляду вистачило, щоб побачити кількох леді, які дивилися на мене дуже невдоволено та зневажливо кривили губи, обговорюючи моє вбрання та зовнішність. Можливо, вони думали, що я не розумію мілаїрської, а може просто не соромилися сипати образами вголос.

- Дякую, Ваша Величність, - я знову підкреслено чемно схилила голову. - Ваша турбота дуже цінна, але Валуа мій дім, я відповідаю за ці землі та благополуччя його мешканців. Смію сподіваються, що так залишиться і надалі, і я зможу справно служити королю.

Торгнір здивовано скинув брову, невиразно хмикнув і озирнувся, поманивши острів'янина ближче.

- Дозвольте відрекомендувати, Резеда-Сандро, мій вірний друг і мудрий радник - Фарід аль Сахім.

Той вклонився, а я знову опустилася у поважному реверансі.

- Мені дуже приємно приймати у Вомон-ле-Тіссен уродженця далеких островів.

- Дякую за гостинність, герцогине, - повернув мені люб'язність гість. - Фортеця та палац справляють враження з першого погляду. Сподіваюся, ваш характер і воля такі ж міцні, як і стіни Вомон-ле-Тіссен.

Поглянувши у вічі чоловіка я виявила там щось дивне. Підтримку, щиру повагу та схвалення. Подібного я ніколи не бачила в очах ольдовійських чоловіків, яких зустрічала вперше. Відповідь прийшла сама собою: жінки на островах були рівними чоловікам у всьому, навіть у бою. Напевно, саме від цього для Фаріда я не здавалася дивовижним звірятком, яке піднялося на п'єдестал, а була чимось звичайним. Це виявилося несподівано приємно, і я змогла посміхнутися спокійніше.

- Ну все, - несподівано вдерся у мої думки голос Торгніра. - Набридло мерзнути! Запрошуйте нас усередину палацу, Резеда-Сандро.