Читати книгу - "Опанувати Елементи, NikaLerina"

Лише поодинокі довірені з Ради Вищих розуміли, якою ціною це зцілення далося Ерде. Вони стояли мовчки, одні зі сльозами на очах, інші — стиснувши руки в кулаки, а дехто — падаючи на коліна та вимовляючи молитви тим, хто їх ніколи не почує. Вони знали.

І як би не благали...

Правила непорушні.

І за цей світанок мав хтось заплатити.

В Небесних Величинах

 Перед ними сяяли шість Елементів — вже не потрібних світові та бажаних для Всесвіту й балансу.

Чорний вони вирішили сховати настільки глибоко, наскільки тільки можливо, у темних закутках, де не знайде його ні одна жива душа. Це був потворний непотріб, що утворився від Скверни, останній символ загиблого зла, якого не можна було більше допустити до життя.

Інші ж горіли яскраво, перетікали своїми стихіями, ніби чекали на інший вирок. Але правила, створені ними ж, вже тріщали по швах на Полотні Великих Законів.

— Ми все так і залишимо? — загримів один із Величних, і небо здригнулося від його голосу.

— Мусимо... — відповів інший. — Самі ж так вирішили.

— Але це було до того, як...

— Знаю. — З сумом промовив той, що тримав білосніжний кристал. — Лети, ми виконаємо свою обіцянку. Ерде тебе відпускає... лети... чужа душа.

Діамант розчинився у світлі та зник.

— А з ними що?

Вони сиділи, мов зачаровані, вдивляючись у своїх дітей, що палали так яскраво, переливалися барвами їхніх сутностей... дивилися на тих, кого більше не потребувало Ерде. Їхня місія була виконана та Переродження, як колись невід’ємна частина циклу, віднині більше не потрібно.

— Відпускай.

— Але ж... — намагався вмовити його один із Величних, проте слова його затихли в перекатах грому.

Сталося те, чого вони так намагалися уникнути, проте сталося. Все що лишилося від Вартових, — це сяючі Елементи в їхніх руках, які слугували тим, що люди звуть серцями. Земні тіла не витримали повного злиття й розчинилися, назавжди втративши свої оболонки.

Що тепер робити? 

Величні вкотре ставили собі це питання, пригортаючи Елементи до себе. Без можливості відпустити, та в неможливості залишити.

І настав час прощатися.

Навіки закрити Ерде для цієї сили, якій там тепер не було місця. Лишилися лише тіні великої жертви та спогади про велич, що колись оживляла цей світ. Сум у поглядах Величних був очевидним, і в мовчазній тиші довгих хвилин, коли останні промені світла згасали, нарешті зробили свій остаточний вибір.

Небо здригнулося, в залі пролетів примарний вітер. Здавалося, на Полотні Великих Законів, що висіли в небесах, з тріском з’явилася нова тріщина. Але Величні заплющили на це очі: наразі інакше бути не могло...

Вони не могли собі дозволити помилитися й цього разу. Правила були непорушними, і ціна, що заплатили Вартові та Обрана, щоб стати первозданною силою, мала бути сплачена. Навіть якщо серцевина розривається на сотні кристалів.

З останнім розпачливим подихом віднині запечатано Ерде назавжди, і рішенням тим відкрито нову еру, де не лишилося місця його Елементам.