Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

    Біля парламенту розгорнувся мітинг. Це був той самий, що Ромул бачив на самому початку. Він усміхався й махав рукою. Але через декілька хвилин хтось з натовпу жбурнув предмет схожий на вибухівку. Вона не долетіла до Імператора, а вибухнула  в повітрі.  

Як й Ромул, натовп не на жарт перелякався: лідера Галактичного Союзу бігом заштовхнула охорона до авта, а мітингувальники побігли назад, якомога далі від місця події. У машині Ромул стряхнув себе, однак він не відчував страху. Він розумів, що йде на вірному шляху.  

    Перед  Офісом також стояв якийсь протест, та знову нечисленний. Імператор зайшов з таємного входу. Він вирішив переїхати в цілях безпеки до іншого кабінету, що знаходився в самісінькому центрі  будівлі. Кімната була дещо менша, без вікон. Звідти Імператор продовжував виконувати свою роботу. Він зв’язався з усіма лідерами позаземних колоній, провів ставку Верховного Головнокомандувача, дослухав доповідь Лейвера. Це був наче звичайний будній день. Але ейфорія радості довго не тривала: над Хюманом збили корабель, що був нашпигований вибухівкою. Вибух прогримів над самісіньким центром мільйонника.  

    Відтепер Марія жила в Офісі, як й Імператор. Вона майже не бачила брата цю добу. Перший день революції завершився спокійно. 

Наступну добу Ромул провів разом з Єнсом. Вони обоє сиділи в кабінеті, і протягом декількох годин не виходили з нього. Документи, записи й різна інформація переварювалася цього дня саме в цій кімнаті. Ситуація була напруженою: десь затримують прихильників «Ордену», а в деяких містах та поселеннях на підприємствах починалися страйки та навіть диверсії. Імператор став на межу нервового зриву - чаша переповнена.  

  На третій день, зранку, до Імператора прибіг Лейвер. Увійшовши до кабінету, Ромул недоспаними очима одразу побачив стривожене лице Прем’єра. 

-Пане Ромуле, економіка скоро полетить в прірву. Міністр фінансів не в змозі компенсувати трильйонні збитки! Заводи стоять, не працюють люди, а на працюючих -страйки. Закінчуються гроші… 

-Далі не треба. У кожної ж особи є ще резерви валютні на рахунках. 

-Так, але цього вистачить ненадовго. Якщо революція затягнеться… 

-Вона не затягнеться. Не хвилюйся.  

-А протестувальники? 

-Що вони хочуть? 

-Повернення їх керівників. 

-Запропонуйте їм вищу платню на момент до кінця революції.  

-А звідки взяти їх? 

-Десь знайдіть. Знайдіть! - стукнув по столі долонею Імператор. - У мене інші проблеми! Це ваша парафія, а не моя! Можеш бути вільним! - розсердженим голосом зірвався зі столу Ромул. 

  Наступні декілька годин Ромула мучила тривога. Вона заважала холодно думати.  

   У це було важко повірити: до кабінету з невпевненістю зайшов Давид. Він не знав як почати розмову: у голові стояла каша, а слина не давала й сказати слова: 

-Вибух. 

-Що ти маєш на увазі, Давиде? 

-У будівлі Галактичної Розвідки. 

  Імператор відвернувся від своїх документів і побачив тривожні очі свого секретаря: 

-Прямо в кабінеті Єнса… 

-З ним все добре? 

-Він мертвий… 

-Як? Як це могло статися у найзахищенішому місці? Ти мені верзеш маячню. Ні, ні-ні!  Цього бути не може! 

   Ромул натиснув на кнопку, що напряму з’єднувала його з кабінетом Єнса. Відповіді не було. 

    Імператор встав зі свого крісла. Його руки почали помітно трясти. Це було ударом, якого він не міг уявити. За весь минулий рік Єнс став єдиним, хто міг виконати все. Він цінував його як свого кращого друга. Ромул довго не міг в це повірити. 

По кабінету пролинув крик. Імператор схопився за своє крісло й почав трясти його з усією силою. Він кинув стілець на підлогу й почав бити кулаком по столу. Давид тихенько вийшов з кабінету. За дверима він чув крики та грюки.  

   Інформація була правдивою. По каналах показували задимлення та вибиті шибки у будівлі розвідки. Крім Єнса загинуло ще 14 осіб. Обставини за якими це сталося були невідомими. 

   Ґранд з болем дивися сюжет про цю новину. Він розумів, що скоро можуть прийти по нього. Колишній Прем’єр хотів подзвонити Імператору, однак передумав. Він розумів, наскільки це була  важлива та людина для першої особи.  

    Заспокоївшись після цієї новини, Ромул наказав нікого не впускати й випускати до Офісу. Вже  надвечір онлайн він годину розмовляв з міністром внутрішніх справ. Згодом на ставці йому доповіли про те, що все ж маленькі колонії на Венері, Марсі, супутниках газових гігантів підтримують «Орден». Командувач флоту розказав, що на зустріч летить ціла армада кораблів, які також оснащенні зброєю. Фактично, «Орден» мав більші шанси на перемогу у цій битві.  

   Крик вже не допоміг Імператору. Відчай охопив Ромула. Зараз стояв вибір між чеканням, або першим пострілом у громадян Галактичного Союзу. Це тільки декілька вбитих, але ці жертви можуть привести до геноциду мільйонів. 

 Ці події показали його безнадійність і слабкість. Він не знав, що робити далі. Його руки не хотіли нічого робити, очі бачити, а вуха чути.