Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

   Він знесилився. В одну мить Ромул взяв свій телефон, увімкнув камеру на стіл і запустив пряму  трансляцію на своїй офіційній сторінці в соцмережі. Люди бачили перед собою змореного Імператора, що сидів у кріслі в напівосвітленій кімнаті. Він трохи посидів і почав виголошувати невпевненим голосом з нотками відчаю: 

-Дорогий народе Галактичного Союзу! Останні години стали для нас справжнім випробуванням. Стабільність і рівновага порушена. Колонії починають повставати проти централізованої влади. «Орден» бере під свій контроль деякі важливі станції. У зв’язку з неможливістю виконувати функції Імператора, та, аби надалі не призвести повстання «Ордену» до громадянської війни, я, Ромул I Адєв  відрікаюся від корони! Усі права автоматично передаються моїй сестрі, Марії. Нехай Всевишній береже Імператрицю! 

    Через хвилину це коротке повідомлення розлетілося всією Сонячною системою. Шок охопив кожного, хто це чув. Страх перед невідомим почав зростати з небаченою силою. 

    Лежачи в ліжку Ґранд не міг повірити в це - нелогічність, швидкість дій. Все було нерозумно й тупо. Однак слова Ромула неначе розрізали душу. Його тіло почало тремтіти, а серце билося з шаленою швидкістю.  

-Дурень! -  на всю палату закричав Ґранд. До нього підбігли медсестри почали заспокоювати його. Крик Ґранда не вщухав. Тоді лікарка вколола заспокійливого пацієнту. Через хвилину він вже перестав кричати й потроху відходив у сон. 

   30 хвилин минуло після  зречення, яке вже було підписане Імператором. Марія увірвалася до кабінету брата, однак вже там нікого не було. На столі знаходилася проєкція підписаного документа про зречення. Слідом за нею до Кабінету зайшов Давид і Лейвер. 

-Як він міг це вчинити? - почала Марія. - Де він? 

-Ромул I виїхав з Офісу. Можете не намагатися дзвонити - телефон вимкнутий, - з сумом мовив Давид. - Я забіг перший до кабінету й побачив його розпач. Він підійшов до мене і став на коліна. Імператор почав просити вибачення. Тоді  він встав і сильно обійняв мене. На прощання сказав ніколи не дзвонити, а вам передати, щоб не злилися на нього. 

-Він ідіот! Кинути все так напризволяще в такий момент! Це безглуздя й дурість. Я не можу  опанувати контроль над своїм гнівом! 

-Але ви мусите, - важко стаючи на коліна промовив Лейвер. - На вас тепер вся доля Галактичного Союзу! Ви наша Імператриця! Ви - Марія I Адєв!  

  Давид за одно став на одне коліно й нахилив голову. Вона відвернулася й побачила на столі робочий планшет брата. Відкривши його, одразу висвітилося речення: «Вибач. Твоя мрія збулася». 

 Тим часом Ромул віддалявся від Офісу. Його досі мучило сумління здійсненого вчинку. Тривога розривала тіло всередині, а невідомість перед майбутнім підсилювала це відчуття.  

Кортеж їхав до імператорського палацу. Ромул не міг уявити свої подальші кроки. Та ось вже через хвилину його охопив спокій. У голові промайнули теплі спогади, а на душі відчувалося певне полегшення..  

Доїхавши до мосту, він покірно склав руки на коліно й закрив очі. Закинувши голову назад, він пошепки до себе промовив: 

-Який же я дурень! 

У мить прогримів вибух: колона мосту разом зі шматком дороги впала у воду. Два автомобілі з кортежем, у тому числі й, де сидів Ромул, були саме в епіцентрі вибуху. Машини впали у скаламучену від уламків мосту водойму. З автомобілів кортежу повибігала охорона, яка нервово почала метушню, аби вже врятувати колишнього Імператора. 

Тим часом Офіс зупинився в очікуванні нових вказівок вже іншого керівника. Ситуація з кожною хвилиною ставала напруженою: лорд Район  ступив на одну зі станцій Урану. Відео з його безконтактним придушенням одного з членів «Ордену» створювало паніку у глядачів: це монтаж чи реальність? Тільки влада знала, що то насправді таки є істиною. 

Теракт на Імператора вже почав ширитися Хюманом. Зв’язок з Офісом був відсутній. Директор департаменту надзвичайних ситуацій швидкою ходою прямував через захищені коридори охороною до імператорського кабінету... 

   Марія сіла у крісло свого брата. Вона поводила пальцем по столу і подивилася на Давида з Лейвером, і навіть не хотіла думати про Ромула. Жінка дістала з полиці Конституцію, що стояла позаду столу. Серйозним поглядом оглянула її, а згодом і всю кімнату. 

 Відчувався дух страху й незнання, що переплітався з надією. Тиша охопила присутніх. Тільки через п’ять хвилин Марія попросила Давида увімкнути камеру. Поклавши праву руку на Конституцію, та випрямила спину і голосисто  почала давати присягу: 

-Я, Марія Адєв Олександрівна, як законно обрана правонаступниця цивілізацією, беру на себе повноваження Верховного Правителя-Імператора Галактичного Союзу. Клянуся виконувати власні обов’язки й вірою та правдою служити людству на благо нашого виживання та розвитку на всіх планетах, де присутня цивілізація! Нехай Всесвітня сила допоможе нам! Земен!