Читати книгу - "Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець"

– Мав бажання?

– Іноді.

– Тоді хоч в чомусь прийняв правильне рішення.

Подивився на Риту, яка досі виглядала засмученою, хоча й намагалась всміхатись до мене, бо розуміла, що мені потрібна підтримка.

– Але мушу погодитися з Ритою. – Він подав мені чашку кави й прийнявся робити ще дві. – Твоя дитяча закоханість пройшла, Кульбабко, бо ти по-справжньому закохався в ту малу…

Я невдоволено глянув на Риту, яка винувато підійшла до мене, поставивши руки на плечі.

– Вибач, але він змусив зізнатися… 

– Не сумніваюсь…

– Валер, ми справді хочемо тобі щастя, – продовжила Рита, пригорнувшись до мене. – Розуміння, що ти стільки часу…

– Ей, дізнавшись про це, вам не обов’язково постійно мені про це нагадувати.  Я й без того почуваюсь лузером.

Ярик пирснув сміхом, подавши Риті каву. 

– Тоді ти дуже крутий лузер. Теж так хочу!

– Яре, не нагнітай… Й без цього мізки закипають.

– От відпочинеш, звикнешся з новою реальністю, а потім ми про все поговоримо, – прошелестіла Рита над вухом своїм гарним голосом й підійшла за своєю кавою. – В мене саме з’явилося кілька ідей щодо читальні…

– Не варто, – промовив рівним голосом, аби не видати власного хвилювання, – я виставлю її на продаж.

– Ти що?! – сполохалися обоє, вирячившись на мене.

– Те, що почули. Я пів ночі про це думав і вирішив, що зміню все своє життя. Далі від спогадів, від непорозумінь, від…

– Втікаєш? – здивовано запитав Ярик, сівши перед нами за столик. – Любов якось неправильно вплинула на тебе… 

Та Рита гупнула його по нозі від чого стіл аж гойднувся.

– Валер… Тікати – це не вихід.

– Кому як.

– Ну і куди ти подасися? Ти крім читальні та перегонів ні до чого іншого не пристосований!

– От і почну підкорювати світові траси.

Рита лише важко зітхнула й взяла мою руку.

– А давай ти заспокоїшся, вислухаєш мою ідею і через недільки дві-три робитимеш вже остаточні висновки. М?

Важко було сперечатися з цим її поглядом та такою обнадійливою усмішкою. Можливо, й дещо сприймав гостро останні події у житті й саме тому вкотре вважав виходом з ситуації саме втечу. З ким не буває…