Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

- 63 -

Щойно Сільсія пішла на другий етап відбору, Моріана відразу зачинила крамницю. Можливо вона й відчувала неприязнь до молодого чоловіка, через його батька, але шкоди йому вона не бажала. Навіть не дивлячись на те, що Роувен Уайт був потенційно тим чоловіком, який розіб’є її доньці серце.

— Я маю це зробити, — тяжко зітхнув, тремтячою рукою вона тягнеться до внутрішньої шухляди в прилавку. Рука швидко налапує оксамитову тканину, в яку вона загорнула шматок паперу. — Я маю це зробити. Маю…

Моріана стояла перед прилавком, її тіло ледь помітно тремтіло. Вона обережно поклала шматок паперу на поверхню, розгортаючи тканину й дивлячись на старовинний вирваний листок із книги, що містив заборонене заклинання. Її руки невпевнено зав’язали волосся в тугий пучок, відтягуючи неминуче. Вразливість і зосередженість були помітні в її рухах.

Спочатку загорілися вогники на свічках, освітлюючи кімнату теплим м’яким світлом, а потім спалахував камін. Моріана зволікала, вагаючись застосувати заклинання, що розгорталося перед нею на старовинному папері.

Її руки з'єднуються разом, де великий палець правої руки знаходиться зверху лівої руки, а вказівний і середній пальці спрямовані вертикально. Магічна енергія проходить крізь складену печать, і тільки коли вона бачить чоловічий силует, що наближався до крамниці, вона починає зачитувати руни. З кожним словом, зі старого аркушу паперу вивільнялося у повітря  сиві клубки магії, які нагадували розпилений туман. Ця магічна аура пронизувала повітря і все, до чого торкалася. Моріана зосереджено зачитувала заклинання, керуючи потоками магії. Вона була готова щосекунди спрямувати їх на свого очікуваного відвідувача.

Після звуку дзвоника, який сповістив про прихід капрала, Уайт спокійно увійшов до крамниці, не підозрюючи про будь-які плани чи ритуали.

— Ви хотіли мене бачити, — рівно промовляє Роувен.

Пальці Аберхат зібрались в нову печатку, де середні пальці перетиналися з вказівними, а долоні притиснулись одна до одної. Моріана була майстерною чаклункою у використанні печаток, рун.

— Inervācijas, — прошепотіла Аберхат останнє слово з аркуша паперу, розкладаючи печатки.

Магічні клубки, що створились в результаті ритуалу, миттєво увійшли в капрала Уайта, який занадто пізно зрозумів, що Аберхат зробила.

— Ви припустились величезної помилки, якщо думаєте… — його слова обриваються, коли він спіймав аномальні вібрації енергії, які обволікали його тіло.

Моріана спокійно спостерігала за подіями. Обличчя капрала змінилося, його погляд став зосередженим. В його карих очах віддзеркалювалася стурбованість.

— Що ви зробили? — запитав Роувен, відчуваючи ефекти магічного втручання, але не розуміючи його сенсу.

Моріана не відповіла відразу, її очі виражали змішаний стан впевненості і тривоги. Аркуш паперу із заклинанням розчинився буквально, перетворюючись на купку золи.

Роувен підняв брови, його обличчя виражало злість і розгубленість.

— Я вас ще раз запитую, що ви зробили? — промовив він голосно, з утратою терпіння.

Аберхат відступила крок назад, зберігаючи спокійний вираз обличчя.

— Я б хотіла цього уникнути, — сказала вона, піднімаючи погляд на Роувена. Вона поглянула на жменю золи на оксамитовій тканині. — Іншого виходу не було.

Роувен розчаровано зітхнув, намагаючись заспокоїти свої емоції перед тим як промовити:.

— Ви порушили магічні закони, пані Аберхат. Це може мати серйозні наслідки, — промовив він, зберігаючи строгий тон.

Моріана поглянула на капрала Уайта з вибачальним виразом, але в її очах була впевненість в правильності своїх дій.

— Це було єдине можливе рішення, капрал Уайт, і я готова за нього взяти відповідальність, — відповіла Аберхат, стоячи впевнено, але врешті-решт нервово-збуджено. — Я не мала вибору. Ви знаєте, що це могло означати для нас.

Роувен поглянув на неї з напруженістю в очах.

— Ви ризикуєте, роблячи такі рішення на свій розсуд, — сказав він. Його голос виражав певне розчарування. — Правила для того й створені, щоб їх  дотримувалися.

Аберхат зважено закивала головою.

— Я розумію, і наслідки розумію, але я не могла дозволити, щоб з нею щось сталося страшне.  Зараз мені дійсно здається, що це був єдиний вихід.

Коли Моріана згадала Сільсію, він витримав зо п’ять хвилин, мовчки обдумуючи дії матері. Він не знав, яке було застосоване заклинання, але точно розумів, що воно вплинуло на нього. Так, мов в середині сидів паразит, скрутившись в середині його магічного джерела.

— Ви повинні були звернутися спочатку до мене, — сказав він після короткої паузи. — Але зараз ви повинні мені все розповісти! Під словами все, я маю на увазі – все!

— Ви ж чудово знаєте, хто така Сільсія.

Уайт підійшов до прилавка, ставши напроти Аберхат.

— Хотів би я помилятися у своїх судженнях.  

— Ваш батько колись поставив печатку на мою доньку, — Моріана концентрує увагу на потрібному слові. — Її сила…

— Неосяжна. Я вже це перевірив на власному досвіді, — він робить невеличку паузу. — Прийде час і її сила повернеться до неї. Будьте певні, коли це станеться, вона контролюватиме це. А зараз ви повинні мені сказати, що ви зробили зі мною?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍