Читати книгу - "Клуб підбитого катафалка, Кайла Броді-Тернер"

–Що тут у нас?–спитала Лів у Аарона, він повернувся до неї і зробив це занадто різко, бо вона стояла дуже близько до нього.

Він намагався відступити на крок, але не міг. Лів теж стояла і дивилась на нього, не розуміючи, що робити далі. Аарон зібрав всю свою силу в кулак і піддався миттєвому імпульсу, наблизившись до неї. Його очі блукали її обличчям, спинившись на губах, і тоді він легко поцілував її, а тоді посунувся, неначе очікуючи реакції. Лів не відступила і тоді він поцілував її знову, на цей раз сміливіше. Вона обвила руками його шию, а тоді відірвалась від нього і насмішкувато кинула:

–Схоже, твій стейк горить!

–Схоже, не лише він!– крикнула Скарлет, Адам стояв біля неї весело всміхаючись.

Аарон показав їй середній палець.

–Ти вся пропахла вогнищем.– сказав Адам, завівши неслухняне пасмо за її вухо.

–Це погано?– спитала вона, смикнувши головою так, щоб пасмо вернулось на попереднє місце.

–Ні.– відповів він, змовчавши про те, що це робило її лише привабливішою. Він готовий. Тож він всміхнувся їй, а тоді подався вперед і поцілував.

–Може годі вже?!– гаркнув Аарон.

–Заздриш?

–Заціпся.

Вони повсідались на стільчиках і укривалах, що були розстелені на траві.

–Дай-но пийну.– Лів перехопила бляшану банку і зробила ковток.–Фу! Ваше пиво огидне!

–Тому ми взяли тобі просекко.– всміхнулась Скарлет.

–Які ви всі завбачливі.– розреготалась Лів.

Коли у всіх в руках були напої, Скарлет підняла пиво вгору і промовила:

–За Патрика. Хай і проти власної волі, але він звів нас усіх разом. І я вдячна за це.

–За ботана. Ми тебе не забудемо.

–За Патрика.

Скарлет всміхнулась, піднявши очі на вечірнє небо:

–Дякую тобі, друже.

Кінець