Читати книгу - "Флорентійська чарівниця"

особистою справою. Однак вони не повстануть і не вб'ють нас, думав імператор. Вони приймуть свою лиху долю. Хіба таке можливе? Як це може бути? Вони бачать, що ми їх покидаємо, але далі служать нам. Це також велика загадка.

До грандіозного переселення готувалися два дні. Води вистачало на два дні. Під кінець дня озеро спорожніло, і там, де колись виблискувала солодка вода, тепер простяглася брудна улоговина. За кілька днів мул від спеки потріскається і висохне. На третій день королівська родина та придворні рушили шляхом на Аґру, імператор випростався на своєму вороному, а блискучі королеви на своїх паланкінах. За королівською процесією рушила знать, а за ними величезна кавалькада їхніх слуг та підлеглих. Замикали процесію запряжені волами підводи, на яких умільці везли свій товар. М'ясники, пекарі, каменярі, повії. Для таких людей завжди знайдеться місце. Вміння можна транспортувати, а от землю — ні. Селяни, прив'язані до землі, ніби мотузками, дивилися, як рухається величезна процесія. А потому покинутий люд, захотівши трохи повеселитися, перш ніж прожити все життя в бідності, пішов під гору до палаців. Сьогодні, лишень одну ніч, вони зможуть у королівському дворі пограти у пачісі живими людьми, зможуть посидіти у Палаті Приватних Аудієнцій на верхівці великого камінного дерева. Сьогодні вночі селянин зможуть прогулятися горішнім поверхом Панч-Магалу і побути монархами всього довкілля. Сьогодні вночі, якщо їм схочеться, вони навіть зможуть поспати у королівських спальнях.

Завтра ж їм доведеться дбати про своє виживанням.

------------------------------

Проте одна представниця королівського дому не виїхала з Фатегпур Сикрі. Після пожежі в Домі Сканди пані Ман Бай повередилася розумом, спочатку верещала щось про кров, а коли принц Салім нагримав на неї, впала у глибоку меланхолію, і голосний сум раптом став тишею. Сикрі вмирав, а разом з ним помирало її життя. У сум'ятті останніх днів, відчувши, мабуть, свою провину і відповідальність за смерть столиці імперії моголів, вона намагалася заспокоїтися і в кутку свого палацу, коли поблизу не було служниць, потайки їла опій, аж померла. Принц Салім поховав свою кохану, а тоді приєднався до згорьованого батька на чолі грандіозного виходу. Ось таким чином історія довгої ворожнечі Ман Бай та Костомахи добігла свого трагічного кінця.

Коли Акбар проїжджав повз кратер, де колись було життєдайне озеро, то збагнув природу прокляття, яке він накликав на себе. Прокляли його майбутнє, а не теперішнє. Нині він був непереможний. Якби йому заманулося, то він міг би побудувати десять нових Сикрі. Але перейшовши на нове місце, все те, про що він думав, вся його філософія та спосіб буття — все це випарується, як вода. І майбутнє не буде тим, на яке він сподівався, а сухим ворожим місцем, де люди відчайдушно боротимуться за виживання, ненавидітимуть сусідів, руйнуватимуть храми і вбиватимуть одне одного у вогні нових чвар, які, як він вважав, уже відійшли в минуле, — чвар через Бога. В майбутньому правитиме жорстокість, а не цивілізація.

Якщо це урок, Моголе Кохання, який ти хотів мені дати, звернувся він подумки до іноземця, тоді присвоєне тобою ім'я — неправильне, бо в цій версії світу кохання нема.

Однак тієї ночі в його парчевий намет прийшла забута принцеса Кара Кьоз, красива, як вогонь. Це була не підстрижена жінка в чоловічому одязі, якою вона постала, коли тікала з Флоренції, а справжня забута принцеса у всій своїй дівочій славі, непереборна дівчина, що зачаровувала шаха Персії Ізмаїла та Арґалію Турка, флорентійського яничара, Володаря Чарівного Списа. У ніч виходу Акбара з Сикрі вона заговорила з ним уперше.

— В одному, — промовила вона, — ви помилялися.

Вона була бездітною. Хоч жила і з королем, і з великим полководцем, але мова про дітей не заходила. Також не народжувала вона дівчинки у новому світі. Вона не мала дітей.

— А хто ж тоді був матір'ю іноземця, — допитувався імператор. На стінах парчевого намету в дзеркалах відбилася запалена свічка, і вогники з різних дзеркал блимали в його очах.

— Я мала дівчину-Дзеркало, — сказала забута принцеса. Вона була, ніби моє відображення у воді, ніби відлуння мого голосу. Я ділилася з нею всім, навіть чоловіками. Але існувала одна річ, якої я зробити не могла, а вона змогла. Я була принцесою, а вона стала матір'ю.

А все решта сталося так, як ви собі уявили, промовила Кара Кьоз. Донька дівчини-Дзеркала була дзеркалом матері, а також жінки, дзеркалом якої була її матір Дзеркало. Смерть їх не обминула, так. Жінка, що стоїть перед вами, яку ви повернули з мертвих, померла першою. Після того Дзеркало народила і виховала свою дитину так, що вона вірила, що є тією, якою вона не була, себто жінкою, яку колись її мати відображала і кохала. Стирання граней між поколіннями, забування слів батько і донька, підміна інших кровозмішувальних слів. Але її батько саме так і вчинив, саме так і сталося. Так, її батько став її чоловіком. Було вчинено злочин проти природи, але не мною, і не моє дитя було осквернене. Народжена в гріху, вона померла молодою, не знаючи, хто вона така. Анжеліка, Анжеліка. Саме так її звали. Перед смертю вона відрядила свого сина знайти вас, аби попросити те, що йому не належало. Біля її смертного одра злочинці мовчали, але потому дівчина-Дзеркало і її господар постали перед Богом, і про їхні діяння стало відомо.

Тож правда є такою. Ніколо Веспуччі, якого виховали так, що він вірив, нібито його народила принцеса, був дитиною дитини дівчини-Дзеркала. Ні він, ні його матір не винні в жодному обмані. Це їх обманули.

Імператор замовк і замислився над вчиненою ним несправедливістю, через