Читати книгу - "Житія Святих - Листопад, Данило Туптало"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Це прорік Варлаам і навчив царського сина Йоасафа Символу віри, викладеному на Никейському соборі, і хрестив його в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа в озері, що було в царському саду, і зійшла на царевича благодать Святого Духа. Зайшовши у спальню його, здійснив священну Службу й причастив його Пречистих і Животворящих Таїн. І раділи духом обидва, посилаючи славу Богові. Навчив його старець, як подобає жити після охрещення, і, всі добродійства йому виказавши, відійшов од нього у своє житло. Слуги ж і вихователі Йоасафові, бачачи старця, що часто до царського сина приходить, дивувалися. Один із них, старший, на ім'я Зардан, його ж бо як найвірнішого й найприязнішого поставив цар над палацом сина свого, сказав до Йоасафа: "Добре знаєш, володарю, наскільки боюся батька твого і наскільки йому вірний я, через те мене, як раба свого найвірнішого, приставив служити тобі. Тепер же, бачачи чоловіка того, чужинця, котрий часто до тебе заходить та й бесідує, злякався я, чи не християнської він віри, проти якої вельми ворогує батько твій, — і постану я перед смертним судом як винуватець. Отож або цареві про нього скажи, або перестань надалі бесідувати з ним, або ж відішли мене від себе, щоб я був без нагани". Царевий син сказав йому: "Передусім, о Зардане, таке вчинімо: сядь ти, заховавшись за завісою, і послухай бесіди його до мене, тоді й скажу, що належить тобі чинити". Коли ж захотів Варлаам зайти до палати, завів Йоасаф Зардана за завісу і сказав старцеві: "Нагадай мені знову коротко, щоб міцніше вкорінилось у моє серце, учення своє". Варлаам же взяв слово, багато говорячи про Бога, і про благочестя, і про майбутні блага, і про вічну покару йому оповів. І, достатній час побесідувавши, встав і вчинив молитву та й у своє житло відійшов. Царевий же син закликав Зардана і сказав, випробовуючи: "Чи ж чув ти, що мені казав той неправдивий старець, — знамірюється спокусити мене своїми словами, позбавити красних веселощів та насолоди і привести до чужого Бога". Зардан же рече: "Не спитуй мене, раба свого, пане: знаю-бо добре, що глибоко в серце твоє слова мужа того ввійшли, і ми знаємо, що проповідання те істинне є, але оскільки батько твій гоніння люте підняв на християн, загинула та віра, котра тобі догідною явилася. І строгість її, і труди коли можеш прийняти, хай добре управиться бажання твоє. Я ж що вчиню? На такі труди та гостре життя й очима поглянути не можу, та й від страху перед царем серце моє знемагає. Не знаю, що відповісти йому, що попускав мужеві тому до тебе заходити". Син же царський рече йому: "Я за твою велику до мене приязнь та вірну службу, не знаходячи ліпшого воздаяння, тим єдиним воздати бажаю, що поспішив явити тобі невимовне те добро, щоб ти пізнав Творця свого й повірив у Нього; сподівався-бо, що коли почуєш праведне вчення, то полюбиш Його і підеш за Ним зі мною. Але коли, бачу, змилила мені надія, пригнічений-бо ти серцем і не хочеш пізнати істини, то єдине відтак здійсни мені бажання: нічого не кажи про це дочасно батькові мойому; коли ж бо скажеш йому це, нічого іншого не учиниш, тільки печаллю та скорботами обкладеш душу йому".
Назавтра Варлаам прийшов до нього, кажучи про насталий відхід його, — Йоасаф же, розлуки із ним терпіти не можучи, тужив душею, і слізьми очі його наповнювалися. Тоді старець багато із ним бесідував, утверджуючи його у вірі і в добрих ділах та втішаючи, щоб не плакав за ним. Пророкував, що невдовзі мають вони з'єднатися нерозлучним з'єднанням. Йоасаф
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Листопад, Данило Туптало», після закриття браузера.