Читати книжки он-лайн » Езотерика 🔮🕯️🧘‍♀️ » Житія Святих - Листопад, Данило Туптало

Читати книгу - "Житія Святих - Листопад, Данило Туптало"

194
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 104 105 106 ... 169
Перейти на сторінку:
у вічну муку. Не віруй, що завжди була якась істота злоби чи царство зла, не гадай, що воно безначальне чи само виникло, чи від Бога начало своє взяло, того бути не може, але від наших діл воно є за дійством дияволовим, що через нашу неувагу ввійшло в нас; оскільки ми свою волю маємо, дозволено нам по своїй волі вибирати собі чи добре, чи лихе. До цього сповідуй єдино хрещення від води і Духа для відпущення гріхів. Прийми причастя Пречесних Христових таїн, істинно віруючи, що то є Тіло і Кров Христа, Бога нашого, що їх Він дав вірним на відпущення гріхів; у ніч-бо, в яку видав Себе, заповітно заповідав святим своїм учням, і апостолам, і всім, що вірили в Нього, сказавши: "Прийміть, їжте, це Тіло моє, що за вас ламається на відпущення гріхів". Так само і чашу взяв, дав їм і сказав: "Пийте від неї всі, це є Кров моя, що проливається за вас і за багатьох на відпущення гріхів, це чиніть на спомин про мене"и. Це ж бо слово Боже дійове, яке все творить силою своєю, діє і перетворює божественним священнодійством, і Святого Духа приходом хліб і вино перетворюється в Тіло Його та Кров і в святиню, і подає тим, що причащаються вірою просвічення. Поклоняйся ж вірою і обцілуй чесно зображення образу Бога Слова, що для нас людиною став, гадаючи, що бачиш самого Творця в образі. Честь-бо образу, казав один зі святих, переходить на прообраз, прообразом же є той, лице якого зображається, від нього-бо береться і привід: дивлячись на написане на іконі духовними очима, переходимо до бачення Того, хто зображений на образі, і, доброчесно поклоняючись образові, що прийняв на себе плоть нашу, не боготворімо малювання, але образ Бога, який утілився і принизив Себе заради нас аж до рабського образу, з бажанням та любов'ю обцілуймо. Також і Пречистої Матері Його і всіх святих образи за тим-таки звичаєм обцілуй. А ще поклоняйся образові Чесного й Животворящого Хреста вірою і цілуй його заради повішеного на ньому плоттю на спасіння роду нашого Христа Бога і Спаса світу, Який дав нам цього образа заради перемоги над дияволом, котрий боїться-бо і тремтить, не терплячи бачити Його сили. У таких повеліннях і з такою вірою хрестившись, бережи її незмінно і не додаючи всіляких єресей аж до останнього зітхання. Всі ж учення, які противляться цій непорочній вірі, зненавидь і за чуже приймай Богові. Каже-бо апостол: "Але якби й ми або ангел з неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, — нехай буде проклятий". Немає-бо іншого благовіщення та й іншої віри, окрім цієї, що апостоли проповідували, і звістили на різних соборах богоносні отці й передали соборній Церкві".

Це прорік Варлаам і навчив царського сина Йоасафа Символу віри, викладеному на Никейському соборі, і хрестив його в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа в озері, що було в царському саду, і зійшла на царевича благодать Святого Духа. Зайшовши у спальню його, здійснив священну Службу й причастив його Пречистих і Животворящих Таїн. І раділи духом обидва, посилаючи славу Богові. Навчив його старець, як подобає жити після охрещення, і, всі добродійства йому виказавши, відійшов од нього у своє житло. Слуги ж і вихователі Йоасафові, бачачи старця, що часто до царського сина приходить, дивувалися. Один із них, старший, на ім'я Зардан, його ж бо як найвірнішого й найприязнішого поставив цар над палацом сина свого, сказав до Йоасафа: "Добре знаєш, володарю, наскільки боюся батька твого і наскільки йому вірний я, через те мене, як раба свого найвірнішого, приставив служити тобі. Тепер же, бачачи чоловіка того, чужинця, котрий часто до тебе заходить та й бесідує, злякався я, чи не християнської він віри, проти якої вельми ворогує батько твій, — і постану я перед смертним судом як винуватець. Отож або цареві про нього скажи, або перестань надалі бесідувати з ним, або ж відішли мене від себе, щоб я був без нагани". Царевий син сказав йому: "Передусім, о Зардане, таке вчинімо: сядь ти, заховавшись за завісою, і послухай бесіди його до мене, тоді й скажу, що належить тобі чинити". Коли ж захотів Варлаам зайти до палати, завів Йоасаф Зардана за завісу і сказав старцеві: "Нагадай мені знову коротко, щоб міцніше вкорінилось у моє серце, учення своє". Варлаам же взяв слово, багато говорячи про Бога, і про благочестя, і про майбутні блага, і про вічну покару йому оповів. І, достатній час побесідувавши, встав і вчинив молитву та й у своє житло відійшов. Царевий же син закликав Зардана і сказав, випробовуючи: "Чи ж чув ти, що мені казав той неправдивий старець, — знамірюється спокусити мене своїми словами, позбавити красних веселощів та насолоди і привести до чужого Бога". Зардан же рече: "Не спитуй мене, раба свого, пане: знаю-бо добре, що глибоко в серце твоє слова мужа того ввійшли, і ми знаємо, що проповідання те істинне є, але оскільки батько твій гоніння люте підняв на християн, загинула та віра, котра тобі догідною явилася. І строгість її, і труди коли можеш прийняти, хай добре управиться бажання твоє. Я ж що вчиню? На такі труди та гостре життя й очима поглянути не можу, та й від страху перед царем серце моє знемагає. Не знаю, що відповісти йому, що попускав мужеві тому до тебе заходити". Син же царський рече йому: "Я за твою велику до мене приязнь та вірну службу, не знаходячи ліпшого воздаяння, тим єдиним воздати бажаю, що поспішив явити тобі невимовне те добро, щоб ти пізнав Творця свого й повірив у Нього; сподівався-бо, що коли почуєш праведне вчення, то полюбиш Його і підеш за Ним зі мною. Але коли, бачу, змилила мені надія, пригнічений-бо ти серцем і не хочеш пізнати істини, то єдине відтак здійсни мені бажання: нічого не кажи про це дочасно батькові мойому; коли ж бо скажеш йому це, нічого іншого не учиниш, тільки печаллю та скорботами обкладеш душу йому".

Назавтра Варлаам прийшов до нього, кажучи про насталий відхід його, — Йоасаф же, розлуки із ним терпіти не можучи, тужив душею, і слізьми очі його наповнювалися. Тоді старець багато із ним бесідував, утверджуючи його у вірі і в добрих ділах та втішаючи, щоб не плакав за ним. Пророкував, що невдовзі мають вони з'єднатися нерозлучним з'єднанням. Йоасаф

1 ... 104 105 106 ... 169
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Листопад, Данило Туптало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Житія Святих - Листопад, Данило Туптало"