Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

того, як ми розбили віддалений лісовий табір, Вівор і Сауакарі мало не побилися один із одним на сокирах.

Напруга між групами, які представляють Ахмад, Вівор, Сауакарі і Пін Во, задає основний тон у політичному житті Індонезії — четвертої за кількістю населення країни світу. Ця сучасна напруга має тисячолітню історію. Коли нас питають про найбільше переселення за море, ми найчастіше згадуємо про Колумбове відкриття Америки та подальше заміщення неєвропейців європейцями в історичні часи. Але великі заморські переселення й доісторичні заміщення неєвропейських народів іншими неєвропейськими народами відбувалися задовго до Колумба. Вівор, Ахмад і Сауакарі представляють три доісторичні хвилі переселенців, які через море перебралися із азійського материка в Океанію. Віворові верховинці походили від давньої хвилі переселенців, які колонізували Нову Гвінею з Азії понад 40 тис. років тому. Предки Ахмада, які прибули на Яву близько 4 тис. років тому, початково походили з південнокитайського узбережжя. Вони завершили на Яві заміщення населення, спорідненого із предками Вівора. Предки Сауакарі досягли Нової Гвінеї близько 3,6 тис. років тому в рамках тієї самої хвилі з південнокитайського узбережжя, тоді як предки Пін Во досі живуть на території Китаю.

Рух населення, який привів предків Ахмада й Сауакарі відповідно на Яву та Нову Гвінею, називається австронезійською експансією. Це було найбільше демографічне переміщення за останні 6 тис. років. Одне вістря цього руху дало початок полінезійцям, які заселили найвіддаленіші острови Океанії і були найкращими мореплавцями серед неолітичних народів світу. Сьогодні

австронезійськими мовами як рідними говорять на більш ніж половині окружності планети — від Мадагаскару до острова Пасхи. Для цієї книжки, присвяченої демографічним рухам після завершення льодовикового періоду, австронезійська експансія займає особливе місце як один із найважливіших феноменів, який вимагає пояснення. Чому австронезійські народи, які початково з материкового Китаю, колонізували Яву і решту Індонезії, замістивши місцеве населення, а не індонезійці колонізували Китай і замістили китайців? Чому, зайнявши всю Індонезію, австронезійці не змогли заселити вузеньку прибережну смугу новогвінейських низовин і чому вони анітрохи не змогли замістити народ Вівора в новогвінейських верхогір’ях? Як нащадки китайських емігрантів перетворилися на полінезійців?

Сьогодні населення Яви, більшості інших індонезійських островів (крім найвіддаленіших на схід) та Філіппін досить однорідне. За зовнішнім виглядом і генетичним складом населення цих островів схоже на південних китайців і навіть ще більше — на мешканців тропічної Південно-Східної Азії, а надто Малайського півострова. їхні мови не менш однорідні: хоч на Філіппінах, у Західній і Центральній Індонезії загалом використовуються 374 мови, всі вони близько споріднені і належать до однієї підпідсім’ї (західної малайсько-полінезійської) австронезійської мовної сім’ї. Ареал вжитку австро- незійських мов накладається на азійський материк лише на Малайському півострові та дрібними оазами у В’єтнамі та Камбоджі — біля найбільш західних індонезійських островів Суматра й Калімантан, але вони більше ніде не зустрічаються на материку (мал. 17.1). До окремих австронезійських слів, запозичених англійською мовою, належать «taboo»60 і «tattoo»61 (із однієї полінезійської мови), «boondocks»62 (із таґалоґської мови Філіппін), «amok»63, «batik»64 65 і «orangutan»11 (із малайської).

Ця генетична й мовна однорідність Індонезії та Філіппін спершу дивує не менше, ніж переважна мовна одноманітність Китаю. Залишки знаменитого яванського Homo erectus свідчать, що люди замешкували принаймні Західну Індонезію впродовж мільйона років. Цього часу було задосить, щоб у них нагромадилося генетичне й мовне розмаїття і сформувалися тропічні адаптації, скажімо, темна шкіра, як у багатьох інших тропічних народів. Однак індонезійці та філіппінці мають світлу шкіру.

Малюнок 17.1. Поширеність австронезійськихмов.      сім9я

складається із чотирьох підсімей, три з яких поширені тільки на Тайвані, а одна (малайсько-полінезійська) має дуже широкий      Остання, своєю чергою,

складається із двох підпідсімей: західної малайсько-полінезійської (— Зх. М.-П.) та      центрально-східноїмалайсько-полінезійської(—      М.-П.). Остання

підпідсім9я, своєю чергою, поділяється на чотири підпідпідсім% з яких найпоширеніша океанська (на сході), а інші три вживаються лише на заході на значно меншій території, яка охоплює острів Гальмагера, кілька найближчих островів східної Індонезії та західну частину Нової Гвінеї

Дивує також, що індонезійці та філіппінці дуже схожі на мешканців тропічної Південно-Східної Азії та південних китайців за іншими фізичними рисами, крім світлої шкіри та генів. Одного погляду на карту достатньо, щоб збагнути, що Індонезія була єдиним можливим шляхом, яким люди могли дістатися до Нової Гвінеї та Австралії 40 тис. років тому, тож можна було наївно очікувати, що сучасні індонезійці будуть схожими на сучасних новоґві- нейців і австралійців. Однак насправді в регіоні можна знайти лише кілька схожих на новоґвінейців народів на Філіппінах і на західноіндонезійських островах, зокрема негритосів, які живуть у гористих місцевостях Філіппін. Як і в випадку з трьома схожими на новоґвінейців реліктовими народами, які я згадував під час огляду тропічної Південно-Східної Азії (розділ 16), можливо, що філіппінські негритоси — це залишки населення, від якого відокремився народ Вівора ще до заселення Нової Гвінеї. Навіть ці негритоси говорять австронезійськими мовами, схожими на мови їхніх філіппінських сусідів. Це свідчить про те, що вони також (як малайські негритоси-семанґи й африканські пігмеї) втратили свою первісну мову.

Всі ці факти дають серйозні підстави гадати, що мешканці тропічної Південно-Східної Азії або південні китайці, які говорили австронезійськими мовами, недавно переселилися на Філіппіни та в Індонезію, замістивши все тамтешнє населення, за винятком філіппінських негритосів, та витіснивши всі первісні мови цих островів. Вочевидь, ці події відбулися не дуже давно, оскільки у колоністів досі не сформувалася темна шкіра, окремі мовні сім’ї та генетична окремішність або розмаїтість. Звісно, тут більше мов, ніж вісім головних мов Китаю, проте вони менш розмаїті. Існування багатьох схожих мов на Філіппінах і в Індонезії просто відбиває той факт, що острови не зазнали політичної та культурної уніфікації на відміну від Китаю.

Детальне вивчення поширення мов дає цінні підказки щодо шляху гіпотетичної австронезійської експансії. Загалом австронезійська мовна сім’я складається із 959 мов, поділених на чотири підсім’ї. Однак лише одна з цих підсімей, а саме малайсько-полінезійська, охоплює 945 із 959 цих мов і обіймає майже весь географічний обшир вжитку мов австронезійської сім’ї. До початку останньої заморської експансії європейців, які вживають індоєвропейські мови, австронезійська сім’я була найпоширенішою мовною сім’єю світу. Цей факт свідчить, що малайсько-полінезійська підсім’я недавно відбрунькувалася від австронезійської сім’ї і поширилася далеко за межі прабатьківщини австронезійських мов, розпавшись на багато місцевих мов, всі з яких досі дуже схожі між собою, оскільки в них було мало часу для нагромадження відмінностей. Отже, шукаючи прабатьківщину австронезійських мов, нам слід звертати погляд не на малайсько-полінезійську, а на інші