ж обидва це марне супротивлення, а віддамо місце правді. Тут я учиню великого собора і зберу всіх наших мудреців з усього царства; зберу ж і християн — повелю-бо вісникам моїм повсюди велеголосно горлати, щоб ніхто не боявся, хто є у вірі християнській, але хай усі зійдуться без страху, щоб загальним судом роздивитися, яка ліпша є віра. Є ж у мене Варлаам, котрий звабив тебе, — в заліза він закований — не спочив — бо, доки не схопив його. Того на собора виведу, щоб зі своїми християнами став супроти наших мудреців, і хай учиниться словесне змагання щодо віри, а коли ви, зі своїм Варлаамом, переможете наших, то дістанете бажане, а коли подолані будете, то маєте всяк повинуватися моєму повелінню". Блаженний же Йоасаф відповідав: "Воля хай буде Господня, хай станеться, як ти велиш, істинний Бог хай подасть нам не зблудити з істинного шляху". Тоді повелів цар усім ідолослужителям та християнам зібратися на одне місце, розіслано й грамоти усюди та звісники по всіх містах і селах волали, щоб усі християни, нічого не боячись, прийшли на собор заради відшукання істинної віри і щоб, ставши при своєму вчителі Варлаамі, сперечалися із жерцями та волхвами. Також премудрих жерців перських, халдейських та індійських з усієї його країни скликав, та чарівників, та волхів, щоб здолали християн. І зійшлася до царя велика кількість премудрих у злобі: від нечестивої ідольської віри і вправних у неправді вчителів, котрі, гадаючи, що мудрі вони, об'юродилися. Християн же, оскільки одні були вибиті від невірних, інші по горах та пустелях розбіглися й ховалися, вельми мало зібралося, з них тільки один віднайшовся вправний у Божественному Писанні, на ймення Варахія, — тільки той безбоязно прийшов у поміч до фальшивого Варлаама, що звався Нахором. Не відав — бо Варахія, що той не є Варлаам, а таки Нахор-волхв. Сів-бо цар на високому престолі, повелів і синові із собою сісти, він-бо, пошановуючи батька, не захотів того вчинити, але сів поблизу нього на землі. Стали ж бо всі мудреці язичницькі, приведено було й Нахора, нібито Варлаама. Цар же до мудреців своїх та філософів, що стояли перед ним, рече: "Це належить вам немалий подвиг звершити і з двох одне дістати: або, пересиливши Варлаама та християн, що з ним є, сподобитися від нас честі, або, подолані бувши, прийняти сором та безчестя й люту покару; усіх-бо вас люто погублю, а тіла ваші звірам та птахам віддам на з'їжу, і дітей ваших вічною уярмлю роботою, коли християн не переможете". Коли цар сказав це, царевий син рече: "Праведним судом сьогодні судив ти, о царю, і я такий же скажу моєму вчителеві". І, звернувшись до Нахора, сказав: "Добре знаєш, о Варлааме, в якій знайшов ти мене славі та насолодах, численними словами змусив ти мене відступити від батьківських богів та законів і служити незнайомому Богові, а роздратувати батька мого й володаря. Тепер же мені бачиться, ніби на мірилі стою. Коли в упередньому змаганні переможеш і викажеш, що учення твоє істинне, то прославишся як проповідник істини, і я у твоєму ученні до останнього зітхання пробуду, служачи Христові. Коли ж переможений будеш й учинишся сьогодні причинником сорому мого, то я сам помщуся за мою докуку, ногами своїми на грудях твоїх стану і, руками своїми серце твоє і язика вирвавши, псам віддам із іншим тілом твоїм на з'їжу, щоб через тебе всі покаралися, аби не зваблювали царських синів". Такі слова почувши, Нахор жахнувся вельми, бачачи себе власною сіттю уловленим і впалим до ями, яку сам собі викопав. Побачив і готову собі смерть, коли роздратує царевого сина, котрий відтак легко зможе мучити його, як захоче, і годі буде уникнути рук його, тож помислив із ним за одно тримати і християнську віру захищати. Коли ж почалося поміж жерцями та християнами словесне змагання, тоді Нахор розтулив вуста, як колись той Валаам, що від царя Балака був посланий проклинати Ізраїля і замість прокляття численними благословеннями його благословив. Так і Нахор, змагання почавши, говорив од ранку до вечора, мовлячи ніби від Духа Святого, — вміє — бо часом благодать Божа діяти заради слави своєї святої і в нечистих посудинах. І так премудро На хор марноту та брехню язичницьких богів викрив, а віру християнську єдиною явив істинною мудрими доказами, що не могли ніхто всупереч йому жодним словом провіщати. Про це премудре Нахорове змагання із ідоложерцями святий Дамаскин просторо й чудово в історії про цих святих — Варлаама та Йоасафа — написав.
Стояли, отож, мудреці та філософи, жерці та волхви пригнічені і мовчали, ніби безмовні, посоромлені, не можучи супроти говорити. Син же царевий радів духом і славив Господа, котрий, як колись Савла, так і Нахора із гонителя учинив учителем та проповідником істини. Цар же із князем Арахією дивувалися несподіваному Нахоровому переміненню, великим на нього ярилися гнівом — великий-бо сором охопив царя. І бажав би мучити його та християн, що з ним були, але не міг переступити свого царського слова, яким вільно й безбоязно зійтися християнам на собор повелів, по-царському обіцяючи ніякого не чинити їм зла. Відтак повелів розійтися соборові, ніби бажаючи знову назавтра зібратися для змагання. Царевий же син рече до батька: "Як на початку повелів ти, о царю, бути праведному суду, так і на кінці поклади правду і з двох учини одне: або моєму вчителю повели ніч цю пробути зі мною, щоб купно повчилися, як нам належить говорити завтра, ви ж своїх, подібно, із собою взявши, повчіться, як бажаєте, або ж своїх мудреців залиш мені на ніч цю, ти ж візьми мого вчителя собі, бо коли обидві супротивні сторони в тебе будуть, то мій учитель усяко в скорботі та страсі пробуде, а твої в радості і спокої, відтак цей суд не вважатиму за правдивий, а за насилля влади й обіцянку переступну". Цар же премудрими словами свого сина переконаний був, узяв своїх жерців до себе, а Нахора синові залишив, ще маючи якусь надію на Нахора, що обіцянку свою приведе до сповнення. Взяв-бо святий Йоасаф Нахора і відійшов до свого палацу, радіючи в Бозі і Спасі своїм. До Нахора ж рече: "Чи гадаєш, що я не знаю: ти не є Варлаам, а Нахор ти. Одначе добре вчинив, з'являючи, що істинна є християнська віра, а ідольську звабу викрив. Повір у того Бога, за добре ім'я Якого тепер постав чинно". Тими
