Читати книгу - "Вибач та зрозумій, Катя Кірініна"

— Мені здавалося, ти хотів цього, — знизую плечима.

— А ти? Не хотіла бути самотньою? Чому мені не вдалося завоювати тебе, чому я бився як риба об лід, щодня намагаючись для тебе, для нас? Чому ти так і не змогла розгледіти в мені чоловіка та покохати мене? Його ж не було стільки років поряд.

На секунду, на малу секунду, я задумуюсь, але відповідь не змушую довго чекати.

— Тому, що я завжди кохала його. Навіть на відстані, — тихо відповідаю я.

— Після всього, що він зробив? — обурюється Алекс. — Він стільки болю тобі завдав, він ніколи тебе не підтримував, принизив і викинув зі свого життя, коли ти подала на розлучення. Та він ніколи тобою не цікавився, Олесю, а ти його кохаєш?

— Так.

— Я думав, ти ніколи не пробачиш зраду, а тут навіть додати нічого, дарма я під нього підклав секретарку.

— Про що ти говориш? — дивуюсь я.

Сашко злісно посміхається.

— А ти думала, він сам до всього дійшов? Він, можливо, і не збирався тобі зраджувати, але важко втриматися, коли у тебе проблеми в сім'ї, дружина до психологів ходить і не виконує свого подружнього обов'язку, а якщо й виконує, то лише в дні овуляції, — пояснює мені, як маленькій. — А тут перед носом ходить секс і сигналить без кінця, важко втриматись і не спокуситися. Так, Олесю, не дивись на мене так, я все знав про вашу ситуацію, просто вичікував. Ти здивуєшся, як багато людей взагалі було обізнано про вашу проблему, скажеш потім окреме “дякую” своїй колишній свекрусі. Вона мені докладно все доповідала, бо їй було прикро за сина, що він так і залишиться без спадкоємця.