Читати книгу - "Війна Калібана"

не так. А це означає що я ставився до вас як до лайна.

- Ні, - почав було Алекс не підводячи очей.

- Так, - відповів Голден і припинився, допоки пілот не підвів на нього погляд, - так. І до тебе більше аніж до інших. Я був переляканий до смерті, а боягузи завжди шукають слабшу ціль. А ти Алексе, одна з найприємніших осіб, яких я зустрічав. Тож я погано до тебе ставився, бо міг зігнати на тобі свої почуття. Я дуже сподіваюся що ти пробачиш мене, бо я справді ненавиджу те як я поводився.

- Йо, кепе, певнє жи я пробачу тобі, - відповів марсіянин зі звичним глибоким акцентом

- Я спробую заслужити це, - стурбований простотою слів, відповів капітан, - але Алекс дещо мені недавно нагадав, про що я давно і сам думав. Він нагадав мені про те, що ніхто з вас не є найманим працівником. Ми не на «Кентербері». Ми більше не працюємо на П’юр-н-клін. І я не є більшим власником цього судна аніж ви всі. Ми приставали на контракти з АЗП у обмін на утримання корабля і кишенькові гроші. Але ми ніколи не вирішували як витрачати надлишки.

- Ти відкрив той рахунок, - озвався Алекс.

- Ага, є рахунок з усіма нашими залишками на ньому. Після останньої перевірки там було щось більше восьмидесяти кусків. Я сказав що ми їх притримаємо на корабельні видатки, але хто я такий щоби це вирішувати без вас? Це ж не мої гроші. Це наші гроші. Ми їх заробили.

- Але ж ти капітан, - сказав механік і потім вказав на кавник.

Джим наливав каву і відповідав:

- Я? Я був старпомом на «Кентербері». Був сенс стати капітаном, після того як «Кента» знищено атомним вибухом.

Капітан передав каву Бертону і сів за стіл до решти команди:

- Проте ми давно не ті. Хто ми тепер – так це четверо людей які наразі ні на кого не працюють.

На цих словах Пракс прочистив горло і Джим кивнув йому, вибачаючись: - ні на кого у довгій перспективі. Жодні з корпорацій чи урядів не надавали мені влади над цією командою. Ми просто четверо людей які володіють кораблем, що його Марс спробує повернути при першій же можливості.

- То є легітимне вратоване майно, - озвався пілот.

- Я сподіваюсь що марсіянці погодяться з твоїми словами, коли ти їм поясниш, - відказав Голден, -але все це не змінює тему: хто ми є?

Наомі вперше кивнула йому кулаком:

- Я бачу до чого ти хилиш. Ми багато питань лишили підвішеними у повітрі, бо летіли на повній швидкості від самого «Кентербері».

- І це якраз чудовий час, аби цій купі дати лад. У нас є контракт згідно якого ми маємо

допомогти Праксові віднайти його маленьку дівчинку а він – нам заплатити, аби ми могли утримувати корабель. Відшукавши Мей як ми знайдемо іншу роботу? Чи продамо «Росі» АЗП і – у відставку на Титан? Я вважаю що ці речі варто знати.

Нікому не кажучи ні слова, доктор Менґ відштовхнувся від столу і почав порпатися у ящиках. За хвилину чи дві, він дістав пакет з написом «Шоколадний пудинг» і запитав: - можу я цю штуку приготувати?

Наомі засміялася. Алекс посміхнувся:

- Не стримуйси, доку.

Пракс дістав миску і почав змішувати інгредієнти. Досить дивно, але ботанік звертаючи увагу на щось інше, створював почуття близькості в команді. Чужинець робив чужинські речі, лишаючи інших обговорювати питання між собою. Джим міркував чи вчений розуміє ситуацію і вчиняє так за потребою.

Амос досьорбав каву і запитав:

- Кепе, ти погукав нас на збори. Ти щось придумав?

- Ага, - Голден взяв секундну паузу аби подумати, - так, типу.

Наомі поклала руку на його лікоть і посміхнулась: - ми слухаємо.

- Я думаю ми одружимося, - нарешті висловився капітан, - зробим це чинно і офіційно.

- Чекай, - відповіла жінка. У її погляді було більше жаху, аніж він міг очікувати.

- Ніі, це типу жарту, - розрядив Джим ситуацію, - але лиш типу. Дивіться, я думав про моїх батьків. Вони сформували свій первинний колектив через ферму. Всі вони були друзями, вони хотіли придбати власність у Монтані, тож утворили спілку, яка могла собі це дозволити. Це було не про секс. Батько Том і батько Цезар вже були партнерами в ліжку і партнерами моногамними. Мати Тамара була сама. Батьки Джозеф і Антон і матері Еліс з Софією вже були полі амурною громадянською одиницею. Батько Дмитро приєднався через місяць, поли почав упадати за ма Тамарою. Вони оформили громадянський союз аби разом володіти власністю. Вони не могли б цього собі дозволити, якби усі платити податки за окремих дітей, тож вони отримали мене як група.

- Земля, - похитав пілот головою, - є до біса дивним місцем.

- Вісім батьків для дитини це точно не щось спільне, - докинув механік.

- Але в цьому є сенс з економічної точки зору стосовно дитячих податків, - відказав Джим, - тож це не в дивовижу.

- А ті люде які заводєть дітей без сплати податку? – запитав Алекс.

- Це значно складніше приховати, аніж ти вважаєш, - відповів капітан, - хіба що ти або ніколи не звертаєшся до лікарів або користуєшся лише чорним ринком.

Амос і Наомі швидко глянули один на одного, хоча Джим волів би цього не бачити.

- Нехай, - закінчував він, - забудемо на хвильку про дітей. Я веду про інкорпорацію. Якщо ми плануємо об’єднатися, то давайте легалізуємо це. Ми можемо оформити папери для об’єднання на одній з незалежних зовнішніх станцій-планет типу Церера чи Європа і стати спільними власниками цієї корпорації.

- Чим саме, - поцікавилась Наомі, - наша маленька фірма займатиметься?

- Саме цим! – капітан вимовив це з тріумфом.

- Ой, - знову озвався Амос.

- Ні, тобто, це саме те про що я запитував, - продовжив Джим, - хто ми? Що ми хочемо робити? Бо коли цей контракт з Праксом закінчиться, калитка наша буде гарненько набита, в руках наших матимемо високотехнологічний бойовий корабель і можемо робити, все, що к бісу захочемо.

- Боже, чекай, кепе, - механік не втримався, - в мене вже наполовину встав.

- Я знав що так і буде, - посміхнувся той.