Читати книгу - "Обрані, Надія Залива"

– От і дізнаємося разом, – обраний не став мене слухати і пішов до намету медиків.

– Августа, – вигукнув Річард, привертаючи увагу дівчини. – Оглянь Кіру.

– Кірстен, ти як?– Августа злякано подивилася на мене.

– Августо, все нормально. Тільки нога поранена і трохи забила бік.

– Зараз подивимося, – повідомила дівчина і взялася до роботи.

За чверть години, мої рани були оброблені і я змогла не без допомоги Річарда покинути намет. Обраний відвів мене до одного з вогнищ, а сам побіг у справах. Тут зібралося багато народу: люди просушували одяг, грілися біля вогнища та просто відпочивали після бою. Розмови не змовкали і я, влаштувавшись на колоді, почала до них прислухатися.

– Класний бій! Частіше б так, – з азартом заявив молодий хлопець.

– Ти на якому напрямку був? – обізвався інший.

– На півдні з Дітріхом.

– Пощастило, – простяг хлопець. – А мене відправили на захід. Вельф і кроку не давав ступити. Нудьга. Нічого цікавого. Навіть у центрі було цікавіше. Там стихія зруйнувала Школу обраних. Цілі квартали міста палахкотіли вогнем. Оце я розумію!

– Школи немає, отже, іспити скасовуються.

– Навіть не мрій! Вельф прийматиме іспити навіть у відкритому полі.

– Це точно, – заявила дівчина. Її обличчя було забруднене сажею і я не відразу впізнала в ній Грету. – Але іспитів і справді не буде.

Хлопчаки незрозуміло дивилися на неї.

– Невже не зрозуміло? Сьогодні всі склали свій іспит.

А вона має рацію. Сьогодні кожен мав іспит. Іспит, який ще не скоро все забудуть. Сьогодні перевірялися не лише знання. Сьогодні ми самі себе випробували на хоробрість і готовність допомогти іншим. Вивчали на скільки ми можемо бути мужніми і відважними. Впізнавали свої сильні та слабкі сторони. Тільки не всі пройшли це випробування. Для деяких цей іспит став останнім.

– А ви знаєте, що діялося на південному сході? – запитала Грета.

– Ні, – хором заявили хлопці. – А ти там була?

– Я приносила кристали, але встигла багато побачити. На сході стихія вогню вийшла з-під контролю, там такі пожежі почалися. Все в кіптяві та диму, не було чим дихати. А на півдні – суцільні зливи. І хтось вигадав зіткнути ці дві стихії. І головне – у них вийшло. Великі сірі хмари з півдня на великій швидкості мчали на схід. Зіткнувшись із вогнем, вся водяна маса накрила величезні території згарищ. Наче на розпечене вугілля налили води, тільки в сто разів сильніше. Видовище було неймовірне.

– Оце так, – захоплено промовив обраний. – Не пощастило мені, все найцікавіше пропустив, – бідкався хлопчак.

– І добре, що пропустив, – заявила Грета. – Головне живий залишився. Знаєш, як багато наших загинуло на сході, боронячи місто від стихії!