Читати книгу - "Несподівана вакансія"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Не довіряючи самому собі, він узяв за правило перед виходом у коридор займати руки стосами паперів і папок. Кричав дітям, щоб розступалися перед ним, давали йому дорогу. Але це не допомагало. Завжди хтось наштовхувався на нього, і хоч руки в нього були зайняті, він вигадував інші способи для фізичного контакту: міг раптом виставити лікоть, щоб зачепити чиїсь груди; ступити зненацька вбік, ненароком вивернути ногу, щоб пах якоїсь дитини торкнувся до нього.
— Коліне, — нагадала про себе Тесса.
Але він раптом заридав, здригаючись усім своїм неоковирним тілом, а коли вона пригорнула його, припавши до нього обличчям, її сльози потекли по його щоці.
За кілька миль звідти, у вітальні Дому-на-пагорбі, за новеньким комп’ютером сидів Саймон Прайс. Дивлячись, як Ендрю від’їжджає на велосипеді на роботу до Говарда Моллісона, і думаючи про те, що за цей комп’ютер він був змушений угатити повну ціну, Саймон дратувався й почувався несправедливо скривдженим. З тієї ночі, коли крадений комп’ютер булькнув у річку, Саймон жодного разу не заглядав на сайт місцевої ради, але раптом йому спало на думку перевірити, чи не красується там ще й досі та дурня, яка коштувала йому роботи, адже її могли побачити потенційні працедавці.
Допису вже не було. Саймон не знав, що це сталося завдяки його дружині, бо Рут боялася зізнатися, що телефонувала Шерлі — нехай навіть для того, щоб попросити видалити повідомлення. Трохи збадьорившись, Саймон пошукав пост про Парміндер, але і його вже не було.
Він уже зібрався закривати сайт, аж раптом помітив найновіший допис під назвою «Фантазії заступника директора школи».
Він перечитав його двічі і зайшовся дикунським тріумфальним реготом. Йому ніколи не подобався той стрибастий високочолий чолов’яга. Приємно було усвідомлювати, що він, Саймон, порівняно з Коліном ще дуже легко відбувся.
На порозі, боязко усміхаючись, з’явилася Рут. Її втішило, що Саймон сміється: після звільнення він ходив темний як ніч.
— Що там смішного?
— Знаєш Жиркового старого? Вола, заступника директора? Він — довбаний педофіл.
Усмішка зникла з обличчя Рут. Вона кинулася читати пост.
— Я йду в душ, — оголосив Саймон у неймовірно доброму гуморі.
Рут дочекалася, доки він вийшов з кімнати, і взялася телефонувати Шерлі, щоб попередити її про цей новий скандал, але телефон Моллісонів був зайнятий.
Шерлі, нарешті, додзвонилася до Говарда в крамничку. Вона так і не перевдяглася з нічної сорочки.
Говард походжав у кімнатці за прилавком.
— …годинами тебе видзвонюю…
— Просто Мо висіла на телефоні. То що там написано? Читай повільно.
Шерлі зачитала допис про Коліна виразно, наче диктор. Ще не дочитала до кінця, як Говард її урвав.
— А ти це скопіювала?
— Тобто? — перепитала вона.
— Ти з екрану читаєш? Повідомлення ще там? Ти його не видаляла?
— Саме збираюся видаляти, — швидко збрехала Шерлі. — Думала, що ти хотів би…
— Видали його негайно! На Бога, Шерлі, це вже переходить усякі межі — не можна тримати такі речі на сайті!
— Я просто думала, що ти…
— Переконайся, що ти його видалила остаточно, і ми поговоримо про це, коли я повернуся додому! — проревів Говард.
Шерлі нетямилася з люті: вони ніколи не підвищували голос одне на одного.
VI
Уперше після смерті Баррі засідання місцевої ради мало стати вирішальним у затяжній боротьбі за долю Полів. Говард відмовився відкладати голосування з приводу майбутньої долі наркоклініки «Белчепел» і щодо наміру містечка передати Поля під юрисдикцію Ярвіла.
Ось чому Парміндер запропонувала Коліну й Кей зустрітися непередодні засідання, щоб намітити стратегію.
— Але ж Пеґфорд не може в односторонньому порядку вирішувати питання про зміну адміністративних меж? — запитала Кей.
— Ні, — терпляче пояснила Парміндер (Кей як новоприбула ще не все тут розуміла), — але окружна рада цікавиться думкою Пеґфорда з цього приводу, а Говард буде аж зі шкури пнутися, щоб проголосували саме за його думку.
Зустріч проходила у вітальні Волів, бо Тесса наполягла, щоб Колін запросив їх обох сюди, аби вона теж могла чути їхню розмову. Тесса подала келихи з вином, поставила на журнальний столик чималу миску чипсів, усілася в крісло і мовчки слухала, не втручаючись у розмову.
Вона була виснажена і роздратована. Анонімний допис спровокував у Коліна гострий панічний напад, настільки потужний, що він не зміг піти до школи. Парміндер знала, що він дуже хворий, адже сама виписувала йому лікарняний, і все одно залучила його до цієї дискусії, так, ніби їй було байдуже, що вночі на Тессу знову навалиться черговий сплеск його параної.
— Тут усі, безперечно, обурені тим, як поводяться Моллісони, — мовив Колін зарозумілим, професорським тоном, до якого він інколи вдавався, намагаючись приховати свій страх і параною. — Я думаю, людей уже починає дратувати, що вони намагаються говорити від імені всього нашого містечка. Принаймні в мене склалося таке враження під час передвиборної агітації.
«Було б добре, — подумала з гіркотою Тесса, — якби Колін бодай інколи випромінював цю вдавану впевненість і заради неї». Колись, дуже давно, їй подобалося бути єдиною хранителькою Колінових таємниць і страхів, надійним джерелом розради, але тепер ця роль уже не приносила їй жодної втіхи. Цієї ночі він не давав їй спати аж до ранку, сидів на краю ліжка і розгойдувався туди-сюди, стогнав, плакав, казав, що хоче вмерти, що більше не витримає, що дарма встрягав у ці вибори і що почувається абсолютно розчавленим…
Тесса почула на сходах кроки Жирка і насторожилася, але він пройшов на кухню повз їхні відчинені двері, обмежившись тільки нищівним поглядом на Коліна, що сидів, підібгавши ноги, на шкіряному пуфику перед каміном.
— А може статися таке, що балотування Майлза на несподівану вакансію налаштує людей проти нього, навіть тих, хто його традиційно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Несподівана вакансія», після закриття браузера.