Читати книгу - "Сірано де Бержерак"

Що, любий?

Карбон

Шомпол геть!

Роксана

(до Сірано)

Він, правда, буде жити?

Карбон

Скуси патрон! Набий!

Роксана

(припадаючи щокою до щоки Крістіана)

Холоне він! Убитий!

Карбон

Ціляйсь!

Роксана

На грудях лист!

(Розпечатує.)

До мене!

Сірано

(набік)

Мій це, мій!

Карбон

Огонь!

Стрільба. Крики. Шум битви.

Сірано

(намагаючись відняти руку, що держить Роксана, стоячи навколішках)

Я мушу йти! Я мушу йти на бій!

Роксана

Стривайте. Знали ви один його, єдиний!

(Тихо плаче.)

А правда, не було гіднішої людини?

Сірано

(стоїть, знявши шапку)

Так, друже!

Роксана

Правда, він поет був чарівний, Великий над усіх?

Сірано

Так, друже!

Роксана

Натовп злий Не розумів його, розквітлого так рано, Душі високої, святої!

Сірано

Так, Роксано!

Роксана

І він умер, умер!

Сірано

(добуваючи шпагу, набік)

Я радо смерть прийму! Адже вона мене оплакує в ньому!

Вдалині сурми.

Де Гіш

(з’являється на валу, без шапки, з пораненим чолом, гукає громовим голосом)

Сигнал умовлений! Ви чули – сурми грають? То наші, наші то з припасами вертаютьі Держіться!

Роксана

(розглядає лист)

Сльози тут зоставили сліди!