Читати книгу - "Маргаритко, моя квітко"

сказала вона трохи згодом. – Але про це я наразі не хочу говорити, бо сама ще не впевнена.

Маргариті перехотілося слухати далі. Вона вийшла з вітальні. Це все видавалося їй безглуздим: і те, що мама конче хотіла мати свої гроші, й те, що тато був аж так категорично проти.

У коридорі задзвонив телефон. Маргарита підбігла й узяла слухавку. Це був Флоріан Кальб. Маргарита ще ніколи не розмовляла з ним по телефону. Слухавка трохи тремтіла, бо в неї тряслися руки.

– Вибач, що турбую, – сказав Флоріан. – Я вже пробував додзвонитися до інших, але не застав нікого вдома. Завтра я йду до школи і не маю завдань з математики. І за вівторок теж. -Флоріан стишив голос. Очевидно, він не хотів, аби його почули батьки. – А мої кляті старі вимагають, щоби я зробив домашні завдання за всі дні, які пропустив.

Тоді він знову заговорив голосно:

– То можеш продиктувати мені завдання? Його голос знову стишився:

– І дуже дякую, що ти доставила мене додому, я, певно, був п'яний як чіп!

– Нічого страшного, – тактовно збрехала Маргарита. -Л щодо математики… – Маргарита завагалася. – На останньому уроці ми брали новий матеріал, такі дурні рівняння… -Маргарита набралася мужності. – Може, зайти до тебе і принести зошит, щоби ти переписав?

– О! Це було би класно! – тихо сказав Флоріан, а тоді прошепотів, так що Маргарита ледве його зрозуміла:

– Але приходь не раніше як пів на сьому. Мої старі підуть в кіно. Вони не повинні помітити, що я списую, вони хочуть, щоб я сам… – Флоріан замовк. І Маргарита почула рипучий голос, власник якого, напевно, наблизився до Флоріана: «Скільки можна висіти на телефоні?» Тоді в неї у вусі знову пролунав голос Флоріана:

– Повторюю: з 1246-ої вправи приклади а, б, в, г, д і е. На сторінці 92 внизу п'ять останніх прикладів. Дякую, Отті! До завтра!

У слухавці щось клацнуло. Флоріан від'єднався.

Маргарита пішла до лазнички. У неї була ще година, і вона хотіла присвятити її причепурюванню. От тільки, на жаль, щодо цього в неї не було досвіду, і вона не знала, що би такого на собі причепурити. її шкіра, як у більшості пампушок, була здорова та ніжна, вії – чорні та довгі, мов лапки комара, а щічки й уста -червоні. От хіба що два штрихи блакитних тіней – нічого іншого їй не спадало на гадку. Маргариті хотілося зробити собі чорні стрілки, та одного разу мама намалювала її так на бал-маска-рад, а тато тоді сказав, що вона виглядає, як альпійська корова-рекордсменка, хоча це неправда! Та у Флоріана теж можуть виявитися такі дивні погляди, як і в тата. Маргарита втиснулась у Гансикові джинси. Натягти їх вдалося з величезними зусиллями, а блискавку вона защіпнула тільки після того, як лягла горілиць на підлогу, бо в такому положенні значна частина живота опускається всередину. Та сало – підступна штука! Затиснеш його внизу, а воно вилазить угорі. Тож пасок повністю закривала ковбаска завтовшки з салямі. Тоді Маргарита витягла зі шафи мамину чорну шовкову блузку 50-го розміру. Блузка оповила її вільними хвилями і прикрила ковбаску сала. І насамкінець Маргарита закрутила собі на голові «ґульку», бо десь вичитала, що така зачіска «видовжує» круглі обличчя. Тоді накинула куртку, взяла зошит із математики й, підійшовши до дверей вітальні, прокричала: «Я понесла Флоріанові зошит з математики!»

У вітальні тато і мама все ще розмовляли голосно та сердито,

а Меді й Гансик сиділи за столом і слухали їх так уважно і чемно, ніби були в ляльковому театрі. Незрозуміло було, чи хоч хтось із чотирьох почув Маргариту. Вона гукнула ще раз: «Я йду до Флоріана, несу йому зошит». Знову ніхто не звернув на неї уваги. Тоді Маргарита зачинила двері до вітальні й вийшла з квартири.

За кілька хвилин до пів на сьому Маргарита вже стояла перед Флоріановим будинком, але не наважувалася натиснути на ґудзик дзвінка під прізвищем Кальб, бо не знала, чи той чоловік Із рипучим голосом і його жінка були радше непунктуальними або ж суперпунктуальними людьми.

Маргарита зайняла вичікувальну позицію перед єдиною освітленою вітриною в будинку Кальба і почала розглядати прилади для фарбування та лакування всіх сортів і розмірів. Рівно о пів на сьому з брами вийшли чоловік із рипучим голосом і його дружина. Маргарита почекала, поки вони дійшли до перехрестя, тоді підбігла до брами і натиснула кнопку з прізвищем Кальб. Двері з гудінням відчинилися. На табличці був номер 21. Подолавши 144 сходинки, засапана Маргарита аж на сьомому поверсі побачила иідчинені двері. У них чекав Флоріан. Він кивнув:

– Заходь, швидко, щоби сусіди тебе не побачили.

Він затягнув Маргариту в коридор. Дівчина трохи здивувалася. Зрештою, аж таким ходячим опудалом вона не була, щоби ховати її від сусідів. І їм же, напевно, однаковісінько, чи Флоріан робить свої завдання сам, чи списує. Побачивши передпокій у помешканні Кальбів, вона здивувалася ще більше. Мама назвала би його «мрією тітоньки Емми». Так мама називала все кічо-ио, потворне та недоречне, бо тітка Емма, татова сестра, нагромаджувала різні жахливі предмети. Шпалери в коридорі Кальбів були в рожево-золоту смужку, на столику з вигнутими ніжками стояв телефон у футлярі з червоного оксамиту. Слоняча йога, звісно, несправжня, слугувала підставкою для парасольок, а гачки вішака однозначно були елементами рогів якихось тварин. Вони були прикріплені до церати з ванґоґівськими соняшниками. Стіни прикрашала якась несамовита кількість бра зі скляними бурульками. А до всього Флоріан був узутий у картаті жовто-брунатні капці з бляшаними застібками. Такого типу капці відмовлялася носити навіть цветльська бабуся, називаючи їх «старосвітськими».

– Ось зошит із математики, – сказала Маргарита.

– Проходь далі, – Флоріан потягнув Маргариту по напасто-вшгому лінолеуму до своєї кімнати. Вона виглядала точнісінько так, як Маргарита уявляла собі солдатську казарму. Ліжко, шафа, стіл, стілець – що ще потрібно юнакові?

Маргарита присіла на вузьке Флоріанове ліжко.

– Може, я подиктую? – спитала вона. Флоріан кивнув. Він сів за стіл і розгорнув зошит із математики. Маргарита продиктувала йому три сторінки всіляких там аі Ь, х, у і г, а тоді спробувала пояснити кути, осі і трикутники, та в математиці Флоріан ніколи не був світилом. Тож дівчина підійшла до столу і, нахилившись над Флоріаном, почала пояснювати: «Проведи тут лінію, тут розділи, а тепер сюди продовжуй, тепер сполучи лінією через велике А і точку перетину!» У процесі цього пояснення Маргаритин бюст