Читати книгу - "Пірат"

Бейдр взявся за неї і зійшов на катер. За ним ступив Джабір, потім матроси. Бейдр пройшов вперед і став за пульт стернування. Капітан простягнув йому жовтий плащ і картуз.

— Ось вам дещо непромокальне. Вітерець повіває, а ця кобилка так вибрикує, що бризки летять.

Бейдр мовчки підставив руки, і матрос допоміг йому надягти плащ. Джабір, так само як і матроси, взяв плащ і одягнувся. Бейдр повернувся до пульту стернування і натиснув на кнопку стартера. Двигун з гуркотом ожив, аж сколихнулася ніч.

— Віддай швартови,— кинув через плече Бейдр.

Матрос кивнув і рвонув мотузку. Канат стрибнув над кнехтом, мов звивиста змія, і матрос відштовхнув човен від причалу.

— Рушили, сер! — гукнув він, розпрямляючись і згортаючи канат кільцями біля ніг.

Бейдр увімкнув зчеплення, і катер повільно рушив. Бейдр помалу збільшував швидкість, направляючи катер у море. Він плинув легко, як птах. Бейдр сів на сидіння і пристебнувся ременем безпеки.

— Пристебніться,— наказав він.— Я хочу дати на повну.

За його спиною почулося шарудіння, а потім, перекрикуючи ревіння двигуна, долинув голос капітана.

— Все готово, сер.

Бейдр відкрив заслінку до кінця. Раптовим стрибком вперед катер, здавалось, вихопився із води, і струмінь бризок з-під корми вогненною дугою повис над їхніми головами. Вітер ударив йому в обличчя, забило дух, і він скривився, вишкіривши зуби. Глянув на спідометр: вони мчали з швидкістю сорок вузлів. Він насилу стримався, щоб не зареготати, легко повертаючи кермо і направляючи човна до Канн. В пучках його пальців була сила трьохсот двадцяти коней, вітер шматував його обличчя — в якомусь сенсі це було краще, аніж секс.

В покої Алі Ясфіра задзвонив телефон. Куций гладкий ліванець почвалав до телефону і підняв слухавку.

— Ясфір слухає.

У слухавці почувся тріскучий голос американця. Вислухавши його, він кивнув головою.

— Так, звичайно. З величезним задоволенням. Нетерпляче буду чекати зустрічі з його екселенцією,— він поклав слухавку і почвалав назад, до своїх гостей.

— На мазі,— задоволено оголосив він.— Увечері зустрічаємося у нього на яхті.

— Це добре для вас,— сказав сухорлявий чорноволосий француз, що сидів на дивані.— Та це не вирішує наших проблем.

— П'єр має рацію,— сказав американець в яскраво розцяцькованій спортивній сорочці.— Мої контакти в Америці мають серйозніші проблеми.

Алі Ясфір повернувся до нього.

— Ми розуміємо і робимо все, щоб налагодити справу.

— У вас виходить це повільно,— сказав американець.— Нам доведеться вишукувати інших партнерів.

— Отуди к бісу! — вигукнув П'єр.— Тепер, коли переробні лабораторії запрацювали безперебійно.

— І немає нестатку в сировині! — докинув Алі.— Фермери постаралися. Врожай був хороший. І постачання йшло без перешкод. Мені здається, Тоні, що ми терпимо невдачу за невдачею через неполадки у вашій системі доставки товару. Дві великі партії з Франції перехоплено в Сполучених Штатах.

Обличчя американця скам'яніло.

— Прокол десь тут. Інакше ФБР ніколи б їх не виявило. Ми будемо шукати інший шлях ввозу до США.

— З Південної Америки,— сказав француз.

— Це не допоможе,— запевнив Тоні.— Ми зробили так минулого разу і товар спопашили. Якщо інформація витікає десь тут, то нам гаплик.

Алі зиркнув на француза.

— Копає хтось із вашої організації.

— Неможливо,— сказав француз.— Всяк чоловік, що працює на нас, перевірений і переперевірений.

— Можливо, у нас не буде вибору,— вів далі Алі.— Ми не можемо фінансувати ваші операції, коли товар не попадає на ринок.

Француз деякий час сидів мовчки, розмірковував.

— Давайте без спішки,— сказав він нарешті.— На цьому тижні ми відправляємо товар. Давайте подивимося, що з того вийде.

Алі Ясфір поглянув на американця. Американець кивнув. Алі обернувся до француза.

— D'accord[5], П'єре. Почекаємо, побачимо.

Після того як француз пішов, Тоні глянув на Алі.

— Що ви на це скажете?

Алі знизав плечима.

— Не знаю що і думати.

— Може, продає нас він,— сказав Тоні.— Товар все ще доходить до Західного узбережжя. Тамтешній банді ми сплачуємо рівно стільки, скільки нам потрібно, щоб триматися в сідлі.

— Їхній товар поступає з Індокитаю? — спитав Алі.

Тоні кивнув.

— І дешевше нашого.

Алі похитав головою.

— І на те є причина. Наші ціни були б нижчими теж, якби нас фінансувало ЦРУ.

— Це тільки частина клопоту,— сказав Тоні.— Гарячим товаром в Штатах являється марафет. А у нас тут якраз слабинка.

— Ми зважуємо цю справу,— сказав Алі.— У мене в Боготі є контакти і наступного тижня я туди полечу.

— Хлопці радо зустрінуть цю вість. Ми б воліли підтримувати ділові контакти з вами, аніж шукати нових партнерів.

Алі звівся на ноги. Зустріч завершена.

— Ми ще довго будемо вершити справи разом,— він провів американця до дверей. Вони потисли руки.— Зустрінемося в Нью-Йорку на початку наступного місяця.

— Сподіваюся, що до того часу справи підуть на лад.

— Впевнений, що так і буде,— відказав Алі.

Він зачинив за чоловіком двері, защепнув їх і ланцюжок вставив у паз. Від дверей попрямував до