Читати книгу - "( Не ) закохані, Наталія Косенко"

Глава 6. Згода

Пʼятниця настала швидко. За роботою та навчанням години бігли одна поперед одної.

Ясмін чекала вечора з хвилюванням та незрозумілою тривогою. Вона все ж таки вирішила спробувати тої забороненої насолоди зі Стасом, проте на своїх умовах, звичайно ж. Бо без правил і обмежень ніколи не дасть собі розслабитися. Тепер боялася, чи раптом не повідомить одногрупник про розіграш, чи, бува, не передумав за ті кілька днів. Бо ж їй ця згода на подібну авантюру далася ой як не легко.

Парубок більше не писав, як і обіцяв, та Ясмін попри це всеодно раз у раз кидала погляд на телефон. Хотілося побачити сповіщення у месенджері, яке б переконало, що між ними й справді щось є. Злилася на себе, проте всеодно чекала. Хіба не дурість? Не любила почуватися дурепою…

Вже була восьма година. Ясмін навіть встигла переконати себе, що мовчання Стаса на краще. Може він передумав, тоді і їй нічого вирішувати не треба. А потім тишу в кімнаті різко обірвав дзвінок мобільного.

Говорити з ним ось так по телефону було дивно. Навіть дивніше, ніж отримувати смс.

— Привіт, Ясмін. Чекаю тебе під гуртожитком.

— Окей.

От і поговорили. Ясмін скинула дзвінок і тільки потім згадала, що навіть не привіталася. Ну, якщо він і справді під гуртожитком, то ще буде нагода.

Одягнулася як зазвичай до універу. Чорна спідничка і біла блузка. Колготки й черевики теж натягнула не задумуючись. І тільки при виході глянула на себе в дзеркало й завмерла. Хм. А куди ще окрім універу вона ходить? В гардеробі взагалі інші речі є?

Легка курточка не гріла, а от погляд Стаса, котрий стояв біля авто і пропалював її очима, ще й як. Косичку тріпав вітер, а душу важкий подих, яким нагородив її хлопець при зустрічі.

— Привіт, — заговорила першою.

— Я скучив, Ясмін.

Вірити чи ні? А врешті, яка різниця?

Став хотів доторкнутися до руки, та Ясмін згадала, що їх можуть побачити разом, і хутенько сіла до авто, на переднє сидіння.

— Пристебнися.

Точно. То в автобусах, якими зазвичай пересувається, не потрібен ремінь безпеки.

Хлопець зупинився біля кавʼярні й цього разу відреагував швидше. Встиг відчинити дверцята авто.

Ясмін все ж дала йому руку, коли виходила, але тут же її забрала. Спочатку розмова і правила, потім усе інше.

— Ти хочеш сексу чи стосунків? — випалила одразу як сіли за столик.

Став мав перерву перед відповіддю, бо підійшла офіціантка.

Його вигнута брова і прямий погляд говорили красномовніше, ніж слова.

— А ти доволі пряма дівчина, Ясмін. Я здивований.

Так, пряма, принаймні намагається такою бути. Перш за все з собою.

— Ти за чотири роки зустрічався всього з кількома дівчатами й то не більше місяця-двох. Тож тебе цікавить лише секс?

— Оу. Ти за мною стежила? — запитав грайливо, та згодом голос звучав цілком серйозно. — Мене цікавить секс, Ясмін. А що цікавить тебе?

По очах бачила, що він хоче її присоромити, чи то загнати у кут відвертістю, але куди далі? Після того, що робив його язик… Після того, що робили його руки… Здається, на щоках виступив румʼянець.

— Я згодна спробувати, тільки в мене є кілька умов.

— Навіть так?

Стас підсунувся ближче і нахилився. Маленький круглий столик не завадив йому підібратися дуже близько.

— Ти так пахнеш, Ясмін, що я ледь можу втримати член в штанях, а пальці ломить від бажання здерти резинку й накрутити пасма на кулак, доки інша моя рука задиратиме твою спідничку. Але як хочеш поговорити, то давай.

Тепер її щоки точно пашіють, ніби маки в полі. Та що там щоки, здається почервоніла вся до самих кісток…

Господи, які ж у нього очі! Ніби портали до пекла. Трохи ближче підсунутися і можна було б згоріти, або ж добряче попектися.

Не витримала, відхилилася до спинки стільця й спробувала проковтнути клубок, що застряг у горлі.

Стас був надто привабливим. Навіть не так симпатичним, як просякнутим харизмою і чоловічим магнетизмом. Важко було поряд з ним думати про якісь правила. Та і ніяк не проходило відчуття, що все це якась помилка. Бо он він який! Нащо йому сіренька маленька мишка-заучка? А він їй нащо? Щоби відчути себе живою! Бодай трішки…

— Ясмін, поговорімо зараз, бо потім буде не до розмов. Які там у тебе правила?

Їх обох усе влаштувало. Навіть трохи дивно, що все так швидко узгодили. Стас погодився без вагань, ніби вони домовлялися сходити поїсти, а не зайнятися коханням. Ой ні! Не коханням! Сексом! Вони не були закохані!

Не афішувати стосунків в університеті, не вмішуватися в особисте життя, закінчити все одразу, як хтось один захоче вийти з гри. Це було основним, що обговорили.

Вже в автомобілі Стас повернувся, кинув довгий задумливий погляд і сказав:

— Будь відвертою зі мною, Ясмін. Окей?

До чого це він? Кивнула головою. Врешті саме цього вона б і хотіла у стосунках. Навіть таких.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍