Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

Летюча тварюка, очима якої я дивилася, почувалася не дуже комфортно. Вона знала напрямок, але було щось, що заважало їй рухатися, збивало зі шляху. Цим чимось, схоже, було денне світло. Я насилу зорієнтувалася в цьому хаосі інформації. Несподівано промайнула думка сфокусуватися і побачити джерело, що спрямовує всіх цих тварюк. Зібравши волю в кулак, щоб подолати головокружіння, у мене з'явилося чітке розуміння, що я стала магнітом, до якого притягується вся погань на цьому континенті.

Десь дуже далеко, в інших королівствах, а, можливо, в імперіях, тварюки розверталися і йшли, ніби за компасом. Також я відчувала, що чудовиська, зокрема летючі, уникають водних шляхів. Не питайте, звідки я це знала. Просто знала. І ще знала, що деми висуваються до наших проток, щоб перекрити можливість рухатися по воді.

Один чи два рази я торкнулася чогось схожого на пошуковий імпульс. Імовірно, Сірі жерці теж могли визначити моє місцезнаходження, але не так надійно, як тварюки, які знали його дуже добре. І все ж це не було джерелом. Я знову сфокусувалася, і тут мені став у нагоді досвід, отриманий на Землі, у старому тілі, коли це тіло було частково паралізоване, і мені вдавалося тверезо мислити тільки завдяки тренованій концентрації уваги. Будь-який, навіть найпростіший рух, вимагав величезного напруження волі. Зараз я зробила подібне зусилля, щоб зсунути фокус уваги і знайти джерело. Несподівано картинка стала чіткою, і я побачила людину і приміщення, які вже бачила уві сні. Я знала, що буде далі, і це було настільки жахливо, що я стиснулася, перетворившись на згусток відчаю і протесту.

У нинішньому стані говорити я не могла, тому з мого горла вирвалося щось середнє між шипінням і гарчанням. І тут мене вирвали з небуття.

Я відчула, що мене тримають залізною хваткою, а я все ще намагаюся гарчати, і мої пальці зведені судомою, немов кігті. Погано розуміючи, де знаходжуся, я розплющила очі й побачила Конфідуса, який завмер біля дверей із мечем, занесеним для удару. Вираз обличчя не залишав сумнівів у його намірах. Краєм ока я помітила біля себе темну постать, як мені здалося, звіра, що готується до стрибка. І ще побачила, як Конфідус позадкував, тримаючи меч напоготові.

Ще мить, і до мене повернулася людина. Це був Зерд.

— З нею все гаразд, — сказав він, пильно дивлячись на мене.

Конфідус знехотя опустив меча. Я теж хотіла сказати, що зі мною все гаразд, але нічого вимовити не змогла, просто заплющила очі. Еридіанин похитав головою, але підкоряючись знаку Зерда так само неохоче вийшов з кімнати і прикрив двері.

Переконавшись, що я прийшла до тями, Зерд вийшов за ним. Незважаючи на слабкість, мій слух загострився, і я добре чула їхню розмову. Конфідус згадував історію, про яку мені в двох словах розповідав Дан — про жінку з поселення, яка виявилася зміненою і на яку не реагував навіть птах. Голос Конфідуса зривався, мабуть, він ще не опанував себе, а Зерд говорив підкреслено спокійно. Мені було надзвичайно цікаво дізнатися, що ж я накоїла, щоб привести завжди незворушного еридіанина в такий стан. І мені люб'язно пояснили.

— Я бачив, як вона перетворилася на велику кішку, — голос еридіанина зривався.

У цьому світі сімейство котячих не було особливо поширеним. Принаймні, я не чула про інших його представників, крім домашньої кішки. Тому не дивно, що Конфідус був ошелешений.

— Ви не знаєте, якими силами володіють Полуденні Вартові, — сказав Зерд.

— Мені ніколи не зустрічалося згадок, — наполягав еридіанин, — про те, що Вартові можуть перетворюватися на тварин. Тільки деми здатні перетворювати людей на нечисть.

— Але ж вона не була чудовиськом.

— Ні, — погодився еридіанин.

— Кожен Вартовий наділений різноманітними дарами. Деякі з них проявляються часто, а деякі — у рідкісних випадках. Це якраз такий випадок. Адже ви ніколи не бачили летючих тварюк?

— Ніколи, — погодився Конфідус.

— Усі Полуденні Вартові більшою чи меншою мірою володіють мистецтвом перетворення, недоступним звичайним людям. Але особливо воно доступне жінкам. Чи багато ви знаєте про жінок-Вартових?

Еридіанин задумливо сказав:

— Про це у нас немає згадок.

— Насправді, вона залишалася людиною, — голос Зерда звучав м'яко, нібито він розмовляв із дитиною. — Це особливий стан, у якому Вартовий набуває надзвичайної швидкості, реакції та спритності. Але він залишається людиною, і ми, Вартові, бачимо це. Звичайні люди в такі хвилини бачать велику кішку, тому що особливий стан Вартового впливає на їхній розум. Такий дар потрібен Вартовому для боротьби з деякими видами погані, але він ніколи не заподіє шкоди звичайним людям.

— Конфідус, ходімо до Нью, думаю, їй є що розповісти нам.

Вони увійшли до кімнати, і тільки зараз я звернула увагу, що у Зерда немає зброї. Схоже, його меч залишився у великій кімнаті. На той час я вже сиділа на ліжку, привівши до ладу одяг і зачіску. Я відчувала слабкість у всьому тілі, але розуміла, що часу обмаль і була готова говорити.

Конфідус залишився стояти біля дверей, а Зерд сів навпроти і попросив:

— Нью, розкажи нам, що ти бачила.

Крок за кроком я передала все побачене. Поспішала, бо знала, що тварюки вже близько. Я не мала уявлення, скільки часу провела у зміненому стані. Не виключено, що його залишилося зовсім небагато. Говорила швидко, місцями плутано. Вислухавши мене, Зерд звернувся до Конфідуса: