Читати книгу - "Ніжна дівчинка мільйонера, Кіті Лав"

6.1 Підготовка до вечірки

Я не могла повірити, що минув уже місяць, відколи ми разом. Час пролетів непомітно, і тепер кожен мій день був наповнений теплом, турботою й любов’ю.

Олег став для мене всім. Я відчувала себе поруч із ним у безпеці, розуміла, що можу довіритися йому в усьому. Він не просто був моїм чоловіком — він став моєю підтримкою, моїм натхненням, моїм домом.

Щоранку я прокидалася, відчуваючи його дотик, ловила його ніжний погляд і розуміла: я кохаю. Сильно, беззастережно, по-справжньому.

Коли він обіймав мене після роботи, коли ми разом готували вечерю, коли просто сиділи поруч, мовчки насолоджуючись товариством одне одного — я відчувала щастя.

Я ніколи не думала, що кохання може бути таким. Легким і одночасно таким глибоким. Ніжним, але таким всеосяжним. І я знала, що більше не уявляю свого життя без нього.

Ввечері, коли ми з Олегом сиділи на дивані й переглядали фільм, він раптом вимкнув телевізор і повернувся до мене.

— Настю, у нас на вихідних важливий захід. Вечірка у дуже впливових людей. Я хочу, щоб ти пішла зі мною.

Я здивовано підняла брови.

— Вечірка?

— Так, там буде багато людей з мого кола. Це гарна можливість познайомити тебе з ними. — Він узяв мою руку й лагідно стиснув. — До того ж, хочу, щоб усі бачили, яка в мене неймовірна дівчина.

Я зашарілася й опустила очі, а він, усміхаючись, продовжив:

— Нам потрібно підібрати тобі відповідну сукню. Завтра поїдемо в бутик, оберемо щось розкішне.

Я усміхнулася, хоча всередині трохи хвилювалася. Впливові люди, розкішна вечірка, важливі знайомства — це було щось нове для мене. Але якщо Олег хоче, щоб я була поруч, значить, я впораюся.

Наступного дня я поїхала в бутик, який мені порадив Олег. Це був розкішний магазин із вишуканими сукнями, і я трохи розгубилася, не знаючи, з чого почати.

Продавчині швидко зорієнтувалися й одразу взялися допомагати мені. Вони приносили сукні одну за одною — елегантні, стильні, дорогі.

— Вам щось класичне чи більш сміливе? — запитала одна з них, усміхаючись.

Я не була впевнена, чого хочу, але врешті-решт мою увагу привернула одна сукня. Вона була вишукано простою, але водночас неймовірно жіночною. Тонка тканина красиво підкреслювала фігуру, а колір чудово пасував до моїх очей.

Коли я вийшла з примірювальної, продавчині захоплено переглянулися.

— Це ідеальний вибір! — сказала одна з них.

Я подивилася на себе в дзеркало й усміхнулася. Так, ця сукня була саме тим, що потрібно. У ній я почувалася впевненою, красивою. Вона була особливою.

Задоволена вибором, я розрахувалася й вийшла з магазину, відчуваючи легке хвилювання. Завтра вечірка, і я маю виглядати на всі сто.

Я повернулася додому, зняла туфлі й одразу пішла до кухні, де на мене вже чекав мій пухнастий малюк. Макс підріс, став ще граційнішим і, здається, ще розумнішим. Він потерся об мої ноги, муркочучи, а я нахилилася, щоб погладити його.

— Ну що, малий, скучив? — усміхнулася я, взявши миску й насипавши йому корму.

Поки він із задоволенням їв, я розпочала приготування вечері. Відкрила холодильник, дістала овочі й м’ясо, розпланувала, що сьогодні буде щось смачне й домашнє. Відчувала себе щасливою — у затишному будинку, з коханим чоловіком, у новому житті, яке здавалося справжньою казкою.

Але варто було лише розігріти пательню, як задзвонив телефон. Незнайомий номер. Я вагалася, але все ж натиснула кнопку прийому виклику.

— Алло?

— Настя… — пролунав знайомий голос, і я завмерла.

Мама.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍