Читати книгу - "Темний ліс"

— Історія цієї програми нетривала, — відповів представник Європейського флоту. — До її закриття приблизно 50 тисяч службовців усіх космічних флотів устигли добровільно скористатися цією технологією. Так у космічних силах сформувався певний клас службовців, яких називали «запечатаними». Приблизно за десять років по тому, як ви лягли в гібернацію, Міжнародним судом ООН було визнане злочином використання ментальної печатки, позаяк це є порушенням свободи думки. На підставі цього рішення єдиний зразок обладнання — нейронний сканер із Центру віри — був демонтований і законсервований. Виробництво й використання подібного обладнання суворо заборонили в усьому світі, й контроль за виконанням заборони був такий само суворий, як і контроль за нерозповсюдженням ядерної зброї. Насправді повторне використання технології ментальної печатки виявилося б значно складнішим за отримання зразків ядерних озброєнь, — головним чином через необхідність використання надпотужного суперкомп'ютера. Коли ви лягли в гібер-націю, розвиток комп'ютерних технологій сповільнився, а потім майже повністю зупинився. Навіть на сьогодні комп'ютер, використаний вами для накладення ментальної печатки, відносився б до класу суперкомп'ютерів, а отримання такого обладнання приватними особами й організаціями становило б надскладне завдання.

Тоді Кейко Ямасугі зробила свій хід: навела перший вагомий аргумент:

— Вам про цей проект відомо далеко не все. Сконструйовано не один, а п'ять нейронних сканерів. І кожен оснащувався окремим суперкомп'ютером. Інші чотири сканери Гайнс таємно передав вірним людям, які пройшли процедуру накладення ментальної печатки — «запечатаним», як ви їх назвали. Хоча на той час їх чисельність не перевищувала трьох тисяч, вони створили монолітне ядро всередині космічних сил усіх країн. Гайнс не розповідав мені про свої плани, цю інформацію я отримала від софонів. Позаяк Господь байдужий до упертюхів-тріумфалістів, ми не вживали проти них жодних заходів.

— Яке це має значення? — запитав Голова.

— Що ж, тоді посперечаймося. Процедура накладення ментальної печатки не є конвеєрною — технічно її можна розпочати в будь-який потрібний момент. Кожен із нейронних сканерів може використовуватися впродовж тривалого часу, і якщо регламентне технічне обслуговування проводитиметься належним чином, досягти терміну експлуатації кожного з приладів протягом півстоліття не складно. Отже, якщо використовувати прилади по черзі вже після остаточного виходу з ладу попереднього зразка, матимемо змогу проводити процедуру накладення ментальної печатки впродовж двох століть. Цілком імовірно, що «запечатані» за цей час не вимерли, а й далі з'являються в кожному поколінні та нині, напевне, сидять серед нас. Це перетворилося на своєрідну релігію, віру, зцементовану ментальною печаткою та обрядом ініціації неофітів як добровільного прошивання ними свого розуму.

Представник Північноамериканського флоту запитав прямо:

— Докторе Гайнс, тепер, коли ви вже не маєте статусу Оберненого, а отже, й законних підстав для того, щоб дурити цілий світ, будь ласка, дайте відверту відповідь перед усіма представниками, які прибули на ці слухання: ваша дружина, або — якщо вам простіше — Руйнівник, говорить правду?

— Правду, — важко кивнув Гайнс.

— Але ж це злочин! — вигукнув представник Азійського флоту.

— Цілком можливо, що так воно і є, — знову кивнув Гайнс. — Але мені, як і вам, не відомо, чи дожив хтось із «запечатаних» до сьогодні.

— Це несуттєво, — зауважив представник Європейського флоту. — Я думаю, що наступним нашим кроком має бути пошук нейронних сканерів, які залишилися, та їх деактивація чи повне знищення. Що стосується «запечатаних», то, мені здається, якщо вони добровільно стали на такий шлях, це не порушує жодних законів, які діють на сьогодні. Так само, як і накладення ментальної печатки на інших добровольців, адже в такому разі самі оператори ментального сканера діяли під впливом запрограмованих вірувань чи переконань, і подібний стан може розглядатись як один із видів неосудності. Отже, нам не слід перейматися тим, чи справді сьогодні ще є «запечатані». Знайти нейронні сканери та встановити контроль над ними — цього цілком достатньо.

— Справді, якщо до лав Об'єднаного флоту Сонячної системи затесалися декілька людей, які свято вірять у нашу перемогу, — це не так уже й погано. Принаймні, від цього шкоди не буде. Це приватна справа, й нам зовсім не потрібно знати, хто ці люди. Хоча я й не бачу жодного сенсу в цій ментальній печатці, бо нині вже не лишилося людей, які не вірять у нашу перемогу. Вона очевидна, — зазначив інший представник.

Кейко Ямасугі саркастично посміхнулася. Та посмішка здавалася надто відстороненою від сьогодення: жоден із присутніх за життя не бачив подібного виразу на людському обличчі. Це радше нагадувало полотно стародавнього майстра: випадковий зблиск місячного світла на лусці змії, що ховається у високій траві.

— Які ж ви наївні, сучасники, — мовила Кейко.

— Які наївні, — тихою луною озвався Гайнс і ще нижче похилив голову.

Кейко Ямасугі повернулася до чоловіка:

— Гайнсе, ти ж почав приховувати думки від мене ще задовго до того, як став Оберненим.

— Я боявся, що ти зневажатимеш мене, — відповів Гайнс, не піднімаючи голови.

— Скільки разів у нашому будинку й бамбуковому гаю, загублених у тиші нічного Кіото, ми мовчки дивилися одне одному в очі? У твоїх очах я читала безмірну самотність Оберненого, бачила нестримне бажання виговоритися. Скільки разів ти був за крок від того, щоб розказати мені все? Чи сам пам'ятаєш, як часто ти бажав сховати обличчя у моїх долонях і зі слізьми розповісти всю правду, зняти з душі тягар, отримати бажане полегшення. Але щоразу на заваді ставало покликання Оберненого й обов'язок перед людством. Обман, задурювання голови навіть найдорожчій людині були частиною твоїх зобов'язань. Отже, мені не лишалося нічого іншого, як вдивлятися в твої очі в надії відшукати бодай найменший слід, натяк на справжній хід твоїх думок. Ти й гадки не маєш, скільки безсонних ночей я провела в нашому ліжку, коли ти міцно спав, а я чекала, щоб ти заговорив уві сні… Ще частіше я уважно спостерігала за тобою, вивчала кожен крок, ловила кожен погляд. Під час твоєї першої гіберна-ції я знову й знову згадувала кожну деталь, але не тому, що тебе не було поряд, а щоб мати можливість розгадати твої справжні задуми. Довго мені це не вдавалося. Я знала, що на публіці ти носиш маску, але й те, що під нею, залишалося для мене загадкою. Рік за роком я билася об цю стіну, аж поки ти, пробуджений з гібернації, не прийшов до мене в голографічній хмарі нейронної мережі мозку. Я знову побачила